ЛИЦАРСТВО ДУХУ І ПРАЦЬОВИТІСТЬ БДЖІЛКИ

Історико-краєзнавча наукова конференція, присвячена 160-річчю з дня народження Олени Пчілки та 60-річчю з часу створення Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки, зібрала на Волині дослідників життя і творчості родини Косачів майже з усієї України.

Надія ГУМЕНЮК,письменниця, м. ЛуцькЛітературно-меморіальний комплекс у Колодяжному, до якого нині приїжджають люди з усіх куточків планети, розпочинався з єдиної експозиції, розміщеної у відремонтованому після війни Білому будиночку садиби Косачів. Відкриття його 60 років тому збіглося зі сторіччям із дня народження Олени Пчілки. Але навіть ім’я цієї феноменальної жінки, господині “дворянського гнізда”, яка виховала у ньому шестеро дітей, не прозвучало під час тодішніх урочистостей. У це важко повірити. Але так було — все в дусі того часу. Яскраву особистість, патріотку, невтомну культурну й громадську діячку, письменницю, перекладачку, критика, публіциста, етнографа, фольклориста, редактора і видавця, все життя якої було виявом найвищої любові до рідного краю, сталінська система вписала до чорних списків “українських буржуазних націоналістів”, а отже, — до “ворогів народу”. Більш того: її протиставили власній доньці, з усіх сил роздмухували комуністичний міф про розбіжність їхніх поглядів і навіть особисту неприязнь. 

Та й після сталінської доби ім’я Олени Пчілки вперто замовчували. Особливо суворе табу було накладено на сторінки її життя, пов’язані з виступами проти національного гноблення і зросійщення, пропагування справжньої української історії. Довгим і тернистим було повернення матері Лесі Українки до України, яку вона любила понад усе.— Наші працівники і тоді, в ті задушливі роки, порушували табу щодо постаті Олени Пчілки, — каже завідувачка музею, заслужений працівник культури України Віра Комзюк, яка вже три десятиліття опікується садибою Косачів. — Ми просто не могли не говорити про неї. На початку 1960-х років на території садиби почав діяти Сірий, батьківський будиночок. Саме в ньому Ольга Петрівна Косач організовувала свята, на які запрошувала гостей, діти декламували вірші, колядували, співали, показували гостям вистави. 1980 року поруч із двома меморіальними будинками відкрито новозбудоване приміщення замість зруйнованого, в якому і мешкала родина (його реконструйовано і наближено до оригіналу вже в роки незалежності). Тут зібрано багато документів і матеріалів, що засвідчують, який величезний вплив мала Олена Пчілка на виховання і формування світогляду своїх дітей, на становлення геніальної доньки Лесі, який непохитний авторитет мала вона і в сім’ї, й у місцевих мешканців, як багато зробила, щоб ця садиба у невеликому поліському селі з чотирма десятками курних хат стала національним культурно-просвітницьким центром, до якого з усієї України приїжджали відомі люди того часу — літератори, художники, композитори, науковці. Мур заборон навколо імені Олени Пчілки на Волині було зруйновано переломного 1989 року. А вечір її пам’яті, який провела тоді у Луцькому народному домі “Просвіта” патріотично налаштована творча інтелігенція, став поштовхом до пошукової роботи і збирання матеріалів про її життя і творчість. До 150-річчя Олени Пчілки в обласній універсальній науковій бібліотеці, яка з 1991 року носить ім’я видатної діячки, відбулася науково-практична конференція “Олена Пчілка і Волинь”. І ось ще одна така Всеукраїнська конференція, приурочена вже до 160-річчя з дня народження Олени Пчілки та 60-річчя з часу створення Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки. Науковий збірник “Минуле і сучасне Волині і Полісся. Олена Пчілка і родина Косачів в історії інтелектуальної еліти України і Волині” за матеріалами її учасників, упорядкований головним організатором, генератором і ведучим цього зібрання, директором Волинського краєзнавчого музею, заслуженим працівником культури України Анатолієм Силюком, засвідчує: пошук дослідників не припинявся, віднайдено багато маловідомих фактів.1881 року Олена Пчілка возила своїх старшеньких, Михайла, Лесю та Ольгу, з Луцька у село Чекно слухати веснянки і гаївки. Але чому саме в Чекно, а не в одне з ближчих до Луцька сіл? Виявляється тому, що за кілька годин їзди кінним екіпажем від Чекна — поле Берестецької битви. Саме туди везла мати дітей, щоб вони після веснянок і гаївок могли “послухати голосіння вітру по героях-козаках, полеглих за вольную волю на полі Берестецької битви”.Глибокі розвідки запропонували науковці з Києва Володимир Погребенник (“Художнє засвоєння народної творчості в поезії реалістів (на матеріалі творчості Олени Пчілки, М. Старицького, І. Манжури та Панаса Мирного)”) і Ганна Козачук (“Особливості ідіостилю Олени Пчілки”), львів’яни Ольга Мікула (“Проблема взаємозв’язку фольклору та літератури у “малій” прозі Олени Пчілки”) та Ірина Смогоржевська (“Постать Олени Пчілки як феномен української духовності”), лучани Геннадій Бондаренко (“Родина Косачів у волинезнавстві”) й Наталі Пушкар (“Не вмре поезія, не згине творчість духа…”). Науковий стиль і водночас висока емоційна напруга притаманні статті дослідниці родини Косачів Алли Диби “Розбите свічадо: Доля родини Косачів по смерті Лесі Українки”. Багато цікавих фактів оприлюднив у доповіді наймолодший учасник конференції, старшокласник з Гадяча Сергій Повісенко (“Принципи національного виховання молоді Ольги Петрівни Драгоманової-Косач (гадяцький період)”.Неможливо назвати всі теми, викладені на трьохстах сторінках солідного наукового збірника й обговорені під час пленарного засідання конференції. Оскільки в роботі конференції взяли участь представники всіх населених пунктів, у яких жила Олена Пчілка (з Гадяча, де вона народилася, до Луцька вперше приїхала делегація), то мозаїчні частинки реґіональних досліджень склали щільне і цілісне панно подвижницької долі ювілярки. Перший день конференції пройшов у Луцьку, в обласній універсальній науковій бібліотеці імені Олени Пчілки. Тут було презентовано книжку Григорія Аврахова “Леся Українка: проблеми текстології та історії друку (до дванадцятитомного видання творів 1975—1979)”, що побачила світ у луцькому видавництві “Твердиня”. За радянських часів ця праця дослідника життя і творчості Олени Пчілки та Лесі Українки змогла поповнити лише український самвидав. Перебуваючи на Волині, світлої пам’яті Григорій Аврахов заповів, щоб саме тут була нарешті видана ця його багатостраждальна книжка. І ось його заповіт виконано. Учасники конференції ознайомилися з виставкою “Студії із Криму. Леся Українка і Агатангел Кримський: осяяні Сходом” із фондів Ялтинського державного історико-літературного музею, що експонується у Волинському краєзнавчому музеї.Продовження конференції наступного дня — у Колодяжному. В літературно-меморіальному музеї було проведено театралізовану екскурсію “Недаром звалась Пчілкою — від Бога трудівниця”. Звучали пісні, записані свого часу Лесею Українкою, у виконанні народної співачки Тетяни Відник з Білина та місцевих школярів. Власні вірші прочитали поети Ніна Горик, Надія Гуменюк, Василь Гей та Петро Гоць. А в Білому будиночку Лесі Українки всіх чарували звуки Лесиного фортепіано — торік за сприяння народної артистки України Наталії Свириденко та фінансування волинської влади інструмент, який так довго мовчав, київські майстри відреставрували. Тоді під час поетичного свята “Лесина пісня” пані Наталя дала перший концерт на поверненому до життя інструменті. І ось відома піаністка знову приїхала зі столиці, щоб виконати улюблені мелодії Косачів. Олесь Гончар у щоденнику 29 грудня 1992 року записав: “Україна у великім боргу перед Оленою Пчілкою. Майже нічого не зроблено для увічнення її пам’яті. Чи є в Києві хоч вулиця її імені? А мав би стояти пам’ятник їй як образові Української Жінки”. Пам’ятник Олені Пчілці невдовзі буде у Луцьку. Над образом матері Лесі Українки працює київський скульптор Микола Обезюк. Як прозвучало на конференції, образ уже є. Його залишилося втілити у матеріал і встановити біля обласної універсальної наукової бібліотеки. Для цього потрібні кошти, збиранням яких зараз і займаються волиняни.  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment