ТЕАТР ТЕРНОВОЇ ХУСТКИ

Ніна ГНАТЮКЯкі театри ви знаєте? Оперний, оперети, музично-драматичний, ляльковий… А виявляється, є ще й “театр на городі”. Його вісім років тому створила заслужена журналістка України, лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Є. Гуцала, телеведуча Вінницької облдержтелерадіокомпанії Ганна Секрет.Народилася ця талановита, ініціативна жінка у селі Правилівці Оратівського району, на межі з Тетіївським районом Київщини. Природа тут розкішна, так і проситься у вірші, пісні, на телеекрани. Саме в цих місцях народився Євген Гуцало, який прекрасно відтворив і красу землі, й характери подолян у своїх творах.Отож, коли мамина сусідка в селі продавала хату, Ганна Василівна не пошкодувала трьох тисяч гривень зі своїх не таких вже й щедрих журналістських гонорарів і вирішила на цьому обійсті створити театр.“Театр на городі” допомагали облаштовувати не лише родичі, а й меценати — директор “Вінницяагролісу”, великий шанувальник літератури і мистецтва Михайло Вдовцов, директор “Вінницялісу” Анатолій Бондар, інші добродії.Спільними зусиллями зробили сцену, лави, ворота й огорожу, спорудили чотири світлиці з тесаного дерева, у яких — колекції рушників, вишиваних сорочок, верет, налавників, глиняного посуду. На стінах — пожовклі світлини, з яких дивляться очима земляків минулі часи… Є тут і світлиця з каміном, кухнею, де варять запашні борщі не лише з квасолею і грибами, а й із жартами, примовками, піснями. Ганна Секрет у мистецькому світі прославилася не тільки теленарисами про діячів літератури і мистецтва, людей незвичайних доль, а й пленерами художників, “Липневими посиденьками”, коли під зоряним небом у “театрі на городі збираються по півтори тисячі глядачів з Вінниччини і Київщини, щоб послухати відомих артистів естради, фольклорні колективи, майстрів гумору. Ганна Василівна і сама чудово читає гуморески Павла Глазового, місцевих авторів.Та чи не найяскравішим торжеством національного духу, краси і таїни народних обрядів і звичаїв, спадкоємності поколінь став мистецький фестиваль “Тернова хустка”, зініційований відомою поетесою, заслуженим діячем мистецтв України Ганною Чубач за підтримки обласної і районної влади, Вінницького міжнародного земляцтва (голова Віталій Безносюк, виконавчий директор Олександр Шпак), Центру народної творчості обласного управління культури (директор Тетяна Цвігун). “Театр на городі” прикрашений терновими хустками — вони у світлицях, на жердках, ними уквітчано не лише все подвір’я, а й, здається, все небо: білі, кремові, рожеві, червоні, чорні, всіяні рясними квітами, вони своїми крилами високо знялися в небо, прикріплені на спеціальних щоглах і дротах. Тому створювалося враження, що кожен з учасників святкового дійства потрапив у легенду, казку, мамину пісню з дитинства.Поетичним заспівом фестивалю стала пісня “Тернова хустка”, вірш і музику створила Ганна Чубач. А прозвучала вона у чудовому виконанні дуету “Горлиця” — заслужених артисток України Віри Галушко й Ірени Захарко.Хустка тернова, мамина мова Знов нагадають серцю про те:В рідному краї сонцем любовіНавіть колючий терен цвіте.Хустка тернова,Мамина мова — Все із любові,Все із любові.Хустку, хустину,Жовту і синю,Носить сьогодніВся Україна.Радо вітали жителі Правилівки, Якимівки, Старого Животова та інших сіл, що завітали на свято, дитячий фольклорний гурт “Цвіт папороті” з с. Соболівки Теплицького району. Керівник ансамблю, директор музичної школи Людмила Мазуренко пишається тим, що їхня вихованка Мар’яна Танасієнко співає сьогодні у знаменитому хорі іменіГ. Верьовки. Дівчатка і хлопчики часто виступають у старовинному одязі, що дістався у спадок від попередніх поколінь. Приміром, хустка Мар’яни Кошельникової — ще від прабабусі, шовкова, біла, з тороками. Прадід, закохавшись у прабабусю, коли вони були ще молодими, шість волів віддав на заручинах за цю хустку. Як же не берегти її?!Вишивальниця і фольклористка з Вінниці Галина Данилюк до цього фестивалю готувалася цілий рік. Гостям вишивала сувенірні хустинки, а собі — незвичайної краси хустку: диво-квіти, вишиті умілими руками цієї жінки, здається, увібрали все золото сонця, весь затишок теплих літніх вечорів, усю звабу молодості й мудру таїну зрілості. Якби були встановлені призи за найкращу хустку, безумовно, Галина Іванівна вийшла б переможницею.Науковий співробітник Оратівського краєзнавчого музею Євдокія Колосенко згадує про те, що навіть у голодні роки повоєнного дитинства вони втрьох співали з мамою. І хоч загинув на фронті тато, та голоси сестри Ніни і мами Домки Мартинівни несли у світ не лише тугу, журу, а й надію на ліпше. Отож вирішила пані Євгенія шість років тому заснувати фольклорний колектив “Берегиня”. Медичні працівники Людмила Лобода, Зінаїда Панасюк, вчителі-пенсіонери Ніна Толубай, Ганна Булаївська та інші співачки з народу виступали на багатьох фестивалях і конкурсах, мають дипломи, подяки.Цікаву програму привезли на фестиваль самодіяльні митці з Іллінецького району, де завідувачем відділу культури багато років працює талановитий режисер і виконавець Микола Романов. Фольклорний гурт “Хутірські молодиці” зачарував зал просто неба дзвінкими голосами і барвистим вбранням. Світлій пам’яті найдорожчої людини присвятила свою авторську пісню “Мамина хустка” Людмила Левченко. Її радо вітали юні й літні шанувальники народного мистецтва. Виступаючи на фестивалі, заступник голови облдержадміністрації Любов Спірідонова, завідувач обласного відділу культури, заслужена артистка України Марія Скрипник, директор обласного Центру народної творчості Тетяна Цвігун, усміхнені, вродливі, теж у тернових хустках, говорили про те, що настав час повернути в наш урбанізований побут чимало народних символів, і серед них — тернову хустку. Тут навіть колір має глибинне прадавнє значення. Червоний — колір мужності й влади, жовтий — багатства, білий — чистоти, незайманості, надії. Цей фестиваль — данина любові матері, жінці, одному з улюблених атрибутів жіночого вбрання — хустці-берегині.Земляків привітали голова Оратівської районної держадміністрації Петро Покорнюк, голова районної ради Анатолій Опалюк, голова обласної державної телерадіокомпанії Любов Коваленко. Вони подякували всім за любов до України, рідної землі, наголосили: доки будуть у наших світлицях на видноті вишивані рушники, витинанки, тернові хустки, доки існуватиме генетична пам’ять, доти буде Україна. Необхідно все робити, щоб зберегти наші села не лише як виробників молока і м’яса, зерна й овочів, а й духовні центри, де від діда-прадіда, від бабусі-прабабусі до нащадків передається вміння ткати, вишивати, мистецтво лозоплетіння, різьбярства, гончарства. Усе це не лише прикрашає наш побут, а й засвідчує: український народ — високоталановитий, жодна тернова доля не змогла вигасити його потягу до краси, здатності за найскромніших умов зручно і гарно облаштувати житло.Приймаючи квіти, вітання, Ганна Чубач зізналася, що ідея літературно-мистецького фестивалю “Тернова хустка” з’явилася ще 1991 року, коли ми виборювали жадану свободу. Батько поетеси був скрипалем, в родині любили співати. І цей фестиваль — найкраща пам’ять про дорогих людей. Уже  було подібне свято і в рідному районі поетеси — у Мурованих Курилівцях, і в обласному муздрамтеатрі. Але тут, на городі, де горіх і ясен, барвінок і любисток, де десятками хусток заквітчано не лише дерева і тини, а й саме небо, — особливе свято для душі. Хочеться сердечно подякувати Ганні Секрет та її родині за майстерне втілення цього проекту в життя. Це велике щастя — бути з рідними людьми, творити для них!Високу професійну майстерність, справжні перлини народної творчості подарували глядачам Анатолій Драганюк з Мурованих Курилівців і Андрій Благодир з Немирова, гурт “Кумасеньки” з Калинівки, вокальне тріо Гайсинського РБК, народний аматорський колектив Степанківського сільського будинку культури Піщанського району, тріо “Мальви” з Крижополя, фольклорний гурт з Бирлівки Бершадського району, народний аматорський колектив “Гармонія” з Томашпільського району, інші виконавці.Полонили слухачів гарними піснями молода співачка з Києва Наталія Пава, Людмила Наймит з Вінниці, Раїса Поштар з Оратова, Зоя Красуляк з Чернівців Хвилюючою була розповідь поетеси з Вінниці, заслуженого працівника культури України Валентини Сторожук. Чорній хустці, яку вона тримала в руках, понад півстоліття. Її мати Ніна Кіндратівна була дояркою, мамин брат Володимир — доярем на тій самій колгоспній фермі. Одного року на честь 8 Березня районна влада преміювала брата… терновою хусткою. Довго піджартовували над ним сільські дівчата. Та коли Валя виходила заміж, дядько подарував їй цю хустку, і вона береже її як родинну реліквію. Родзинкою фестивалю була демонстрація народних костюмів з колекції Оратівського районного краєзнавчого музею. Хустки й сорочки, спідниці й жилетки, запаски і плахти, що їх носили наші прабабусі ще у двох попередніх століттях, продемонстрували сільські красуні з Якимівки, Човновиці, Новоживотова та інших сіл району. Яка гармонія кольорів, довершеність ліній, тонкий смак тогочасних сільських модисток! Такий показ народних строїв треба було б улаштувати і в Палаці “Україна” 2 жовтня на творчому звіті майстрів мистецтв і народних колективів Вінниччини.На моїх плечах квітла ружами велика тернова хустка, куплена аж під осінь життя. А з мікрофонів линули голоси чоловічого вокального квартету з Тиврова: Ой, з нашої слави не робіть         забави,Ой, з нашого духу не ліпіть         макуху…А й справді, маємо пишатися не лише щедротами українських чорноземів, багатствами річок і гір, а й силою духу, стожильністю рук, нев’янучою красою душ і помислів наших людей… І нині, коли предками і самим Господом нам даровано свободу, незалежність, найвищий Божий дар — бути господарями на рідній землі, усі свої сили, знання, досвід і волю маємо спрямувати на те, щоб у центрі Європи постала вимріяна багатьма поколіннями, багата і квітуча держава — Україна. Не в терновому вінку мучениці, а в терновій хустині щастя.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment