МІСЯЦЬ БЕЗ МОБІЛЬНОГО ТЕЛЕФОНА

Ольга СОЛОГУБЖурналістське навчання триває! Сьогодні ви дізнаєтесь, як мені, молодій комунікабельній дівчині, цілісінький місяць довелося існувати без мобільного телефона.Подумала: якщо наші пращури спокійнісінько обходилися без комп’ютерів, кавоварок і телевізорів, то невже відсутність телефона здатна зіпсувати мені життя? Не врахувала одного: мої предки ні сном ні духом не відали про такі диво-прилади, мобілка ж стала невід’ємною частиною мого буття.Для початку вирішила підготуватися до досліду: повідомила друзів, знайомих, родичів, начальника про те, що єдиним джерелом доступу до моєї персони в наступні тридцять днів буде лише стаціонарний телефон. Свій мобільний заховала якнайдалі, щоб не виникало бажання ним скористатися. Тож про мої “пригоди” без телефона читайте далі.Усе починалося чудово, доки настав ранок першого дня мого експерименту. Наслідки відсутності мобільного відразу далися взнаки: я запізнилася на роботу. Щоранку я звикла прокидатися під запальні ритми Шакіри чи Авріл Лавін, які звучать сигналом будильника в моєму телефоні. Цього ж ранку мобільний спокійненько відпочивав у шафі, а я замість того, щоб збиратися на роботу, бачила сьомий сон. Тому, щоб подібні казуси не повторювалися, довелося відшукати на горищі старезний будильник. Уявіть: цілий місяць я з переляком прокидалася від страхітливого тріскотіння і дзеленчання радянського диво-апарата. До того ж, довелося придбати і наручний годинник, щоб крокувати в ногу з часом.Першого тижня я відкрила для себе всю красу навколишнього світу. Мобілка давно перестала бути лише засобом зв’язку між людьми. Музика, фото, відео, різноманітні ігри, Інтернет стали невід’ємними складовими кожного телефона. Тож у метро і маршрутці, чи просто “від нічого робити” у пригоді ставав мій рідний мобільничок. Вставляєш у вуха навушники і поринаєш в інший світ. У свій телефон я закачувала все, що можна: від пісень, мелодій, приколів, картинок аж до художніх фільмів, мультиків і телевізійних передач. Тож у вільні хвилини завжди було чим зайнятися. Тепер я змушена шукати альтернативу. Протягом місяця вміст моєї сумки збільшився втричі. Я тягала за собою журнали, газети й книжки. До того ж, у громадському транспорті почала спостерігати за людьми та їхньою поведінкою. До речі, дуже цікаво, і можна розвинути пам’ять, увагу й фантазію за порадами К. Станіславського.На мене очікували справжнісінькі відкриття: від чудового голосу дідуся, який під кобзу виконує українські думи в переході, до магазину квітів, що відкрився біля мого дому, а я його не помічала.Так склалося, що майже всі мої друзі й знайомі живуть у гуртожитку. Тож єдиним засобом зв’язку з ними був, звичайно, мобільний. Тепер жодному з них не можу призначити зустріч.Нарешті доля мені усміхнулася: в університеті зустріла знайому і домовилась піти з нею в кіно. Та, як на зло, маршрутка, що везла мене до місця зустрічі, потрапила в затор. Запізнюючись хвилин на тридцять, вирішила зателефонувати, механічно руки потяглися до сумочки, щоб знайти мобілку — просити подружку почекати. “От дідько! У мене ж експеримент!” Як ви вже здогадалися, коли приїхала на місце зустрічі, на мене чекав лише самотній пам’ятник… Ще довго довелося перепрошувати подругу.Ще один із багатьох випадків, коли за відсутності мобільного я залишалася біля розбитого корита. Так-от: у п’ятницю ввечері працюю, тож запрошення на святкування дня народження кузини довелося відхилити. З університету, з повнісінькою головою тяжких дум про пропущену вечірку, чалапаю на роботу. Щойно ввійшла до кабінету начальника, дізналася новину: сьогодні в мене незапланований вихідний. Мені телефонували додому, та слухавку ніхто не взяв (звичайно, я ж в університеті). Ось такий подвійний облом: і грошей не заробила, і на святі не погуляла. Ледь змогла заспокоїти той шквал негативних емоцій, що вирував у  душі. Тиждень третій — експеримент на грані зриву… Причина банальна до смішного: щойно прогриміло “Євробачення—2009”, і пісня переможця Олександра Рибака звучала рингтоном чи не в кожному мобільному. Мене ледь не довела до божевілля думка, що до мого ще не закачана ця “золота” мелодія. І річ не лише в пісні. Часто спілкування між однолітками зводиться до обміну різноманітними мобільними приколами, відео й музикою. У такі моменти почувалася зайвим елементом, адже похвалитись мені було нічим.У мене починалася депресія, яка до завершального четвертого тижня навіяла такі “філософствування”: ура! Фінішна пряма!Будь-який мобільний телефон, крім своєї основної функції, має багато інших, що суттєво змінили стиль життя. Ось кілька з них:1. Можливість надіслати текстове повідомлення. Щоб висловити почуття, тепер не обов’язково зустрічатися і добирати слів, адже є смайлики. Жовтенькі мордочки попросять вибачення у коханого, подарують усмішку подрузі чи покажуть язичок молодшій сестрі.Твоя електронна відповідь на мамину sms: “Коли будеш удома?” — це запорука її спокою і відчуття контролю над любим чадом.А що вже говорити про чудодійний порятунок sms-ки з відповіддю на іспиті! Думаю, всі студенти мене зрозуміють.2. Щоб привітати дорогу вам людину зі святом, тепер не обов’язково купувати листівку і відсилати її поштою. Яскраві кольорові mms зроблять усю роботу за вас. Електронні листівки летять з мобілки до мобілки, вітаючи зі святами. Та, щиро кажучи, мені набагато приємніше отримати паперову листівку. Можливо, це старомодно, та привітання, написане рідним почерком, випромінює тепло й енергетику того, хто її надіслав.3. Фото- і відеозйомка. Ця функція дає змогу кожному з нас назавжди зберегти найцінніші моменти життя: від концерту улюбленого рок-виконавця до вручення диплома в університеті. Варто лише натиснути на кнопочку — і готово. Згадала цікавий випадок: студенти, лінуючись писати конспекти, записують лекцію на диктофон. Та був у моїй групі винахідник, який знімав на телефон усе, що відбувалося на заняттях. Мотивував це тим, що краще вивчати матеріал, не лише сприймаючи на слух, а й візуально! І, до речі, отримував п’ятірки.4. Ще одна корисна функція мобілки — вихід в Інтернет. Всесвітня павутина надає інформацію на будь-який запит: від прогнозу погоди до вмісту сірчаної кислоти. Мені пощастило: фанатом віртуального існування назвати себе не можу. Чати, ігри, сайти знайомств не викликають у мене залежності. У моєму випадку Інтернет — це джерело інформації. Єдиним способом увійти в мережу вдома у мене був мобільний. Протягом експерименту, щоб знайти потрібну адресу, номер телефону, анонс подій у Києві, матеріали, корисні у навчанні, мені довелося брати до рук довідники, журнали і книжки в бібліотеці. Часу це забирало значно більше, та уявіть, скільки коштів я заощадила протягом місяця, не поповнюючи телефонний рахунок, який танув просто на очах від моїх “вилазок” в Інтернет. 5. Упродовж досліду я знову згадала про блокнот і ручку. Оскільки людина я творча, і геніальні ідеї в моїй голові інколи народжуються в не дуже зручний момент (у годину “пік” у метро, супермаркеті чи на вулиці), то щоб мої творчі знахідки не зникли безслідно в лабіринтах пам’яті, телефон був для мене “чарівною паличкою”: я начитую інформацію на диктофон в мобілці чи записую у “Нотатки”. За місяць мого експерименту віршовані рядки (за відсутності блокнота) записувала навіть на руках, щоб не забути. У потрібний день веселий дзвіночок функції “Нагадування” сповіщав мене про те, щоб я не забула привітати викладача з днем народження, забрати сукню з ательє, заплатити за комунальні послуги чи полити квіти. Тому телефон став мимовільно безцінним сховищем корисної інформації: від запланованих на найближчий час справ до цікавих афоризмів.За місяць досліду я носила з собою три блокноти, які “тріщали” від усіляких записів. Та все одно щось постійно забувала зробити чи просто було ліньки записувати.І ось нарешті діждалася останнього дня експерименту. Хочу поділитися своїми враженнями від цієї авантюри: у мене виникла думка, ніби я була відрізана від навколишнього світу цілий місяць, настільки звикла завжди бути в центрі подій і тримати все під контролем. Мобільний телефон — це найшвидший засіб отримати “гарячі” новини з усіх куточків планети. Кажуть, що хто володіє інформацією, той володіє світом. Тому дуже рада, що у ХХІ сторіччі ми всі маємо доступ до цього атрибута технічного прогресу. Проте моя вам порада: не дозволяйте телефонним “наворотам” підкоряти вашу волю, увагу і розум, адже поряд з рингтонами, sms і mms можуть існувати книжки, газети, концерти, театри і незамінне живе спілкування.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment