ПАРАСОЛЬКА ВІД ТАРНАШИНСЬКОЇ

Анна ЛОБАНОВСЬКАНині, коли в сучасному літературному процесі письменники здебільшого намагаються репрезентувати творчість у романних формах (навіть коли роман — лише 120 сторінок), не так вже й багато тих, хто може довести, що віртуозне володіння словом найліпше прочитується у малих формах, зокрема, в новелістиці.Книжка прози Людмили Тарнашинської “Парасоля на кожен дощ” (К.: “Неопалима купина”, 2008) — саме такий приклад. Письменниця майстерно вміє показати складну психологію людини, яка з першого погляду здається пересічною (“У п’ятницю пополудні”, “Гості з чужої сторонності”), розповісти про трагічну подію в житті людини просто, але з таким щемом, що читач здатний пролити сльози, відчуває той біль, ніби власний (“Ненароджена Марта”).Книжка новел, оповідань та маленьких повістей містить твори з багатьох циклів, які авторка створювала впродовж двадцяти років. Видання дуже довго йшло до читача. Але навіть ця невеличка книжка довела, що читач має змогу зустрітися зі справжнім майстром психологічної новели. Лірика побуту в новелах Л. Тарнашинської асоціюється з вишуканим мереживом, що його створює зразкова хатня господиня не лише для того, аби прикрасити дім, а й залишити про себе багато приємних згадок дітям та онукам.Проза Тарнашинської — один із яскравих взірців сучасного українського жіночого письма високої якості.Звісно, можна розглядати її творчість у певному контексті, наприклад, рустікального сентименталізму Любові Пономаренко, ранньої новелістики Євгенії Кононенко (яка, навпаки, підкреслено урбаністична). Людмила Тарнашинська відома не лише як письменниця — вона сумлінний дослідник-теоретик на літературознавчому ґрунті: нещодавно побачила світ її наукова праця “Презумпція доцільності. Абрис сучасної літературознавчої концептології”; 2001 року вийшли друком публіцистика “Закон піраміди. Діалоги про літературу та соціокультурний клімат довкола неї” та збірки літературно-критичних текстів “Сезон вічності”. Тим більш цікаво читачеві відкривати ще одну грань таланту Тарнашинської-прозаїка, яка працює саме з малою прозою, що вимагає філігранної довершеності форми й віртуозного володіння мистецтвом слова.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment