«ЯК ЖЕ БУЛО ІЗПРЕЖДИ ВІКА…»

Євген БУКЕТОй, як же було ізпрежди віка,Ой, як не було неба і землі,А тільки було синєє море,На тому морі горіли огні,Коло тих огнів сиділи святі.Радять радоньку, кого в море послать.А святий Петро говоре на то:Та достань, Петро, жовтого піску,Та посіємо по всьому світу,Щоб уродилось небо і земля,Небо зорями, земля квітами.Ой дай Бо..(же)!Бабусі із заснованого в жовтні 1975-го в селі Грузькому на Київщині фольклорного колективу “Живиця” навіть не здогадувалися, що через тридцять років пісні, які вони весь цей час співають зі сцени сільського Будинку культури, стануть першорядними в жанрі сучасної інтерпретації української традиційної музики, яким нині захоплюються багато естрадних “зірок”.2001 року в світ вийшов компакт-диск “Ой, як же було ізпрежди віка” — традиційні пісні Правобережної Київщини”. Записи, що ввійшли до альбому, було зроблено в селах Макарівського (Комарівка, Ніжиловичі, Грузьке, Козичанка) 1994 року та Києво-Святошинського району (с. Лука) 1997 р., розташованих у межиріччі Дніпрових приток Тетерева й Ірпеня. Науковці називають ці землі “перехідною зоною”, адже вони — на межі двох великих фізико-географічних ареалів: лісового й лісостепового. У музичному фольклорі знайдено риси, притаманні поліській, подільській і подніпровській традиціям.На відміну від Лівобережної Київщини, етнічна історія якої не відзначається безперервністю, Правобережні землі предки-хлібороби опанували “ізпрежди віка”. Вочевидь, саме тому зуміли зберегти у своїй пам’яті найдавніший шар фольклору — календарно-обрядовий, що нині відходить у небуття.За словами етномузиколога Ганни Коропниченко, яка записувала ці пісні, несподіванкою був запис у селі Грузькому на Київщині колядки про створення світу “Ой, як же було ізпрежди віка”, що віддзеркалює космогонічні уявлення наших предків. Раніше такі колядки зустрічалися здебільшого в Західній Україні. Наприклад, у книжці “Золотослов. Поетичний космос Руси-України” можна знайти аж шість варіантів колядки про створення світу. “До чого ж тут народження Христа?” — запитають зацікавлені. Те, що об’єднує Різдво зі Сотворенням світу — важливість події. Оскільки віки, проведені з православ’ям та греко-католицизмом, привчили українців до однієї найважливішої дати — народження Сина Божого, попередні уявлення мусили пристосуватися до неї, й пізніше фактично трансформувалися в єдине свято.Пісня “Ой, як же було ізпрежди віка” після оприлюднення переросла рівень суто фольклорно-наукового надбання: її активно використовують у різноманітних обробках (найвідомішим став варіант у виконанні Олега Скрипки й Ані Лорак у новорічному мюзиклі “Вечори на хуторі поблизу Диканьки”).У чому ж причина такої популярності пісні? На одному з музичних форумів знайшлося просте і влучне пояснення: “Характерні голоси отих бабусь, без яких ця пісня “академічно” не звучить зовсім”. У голосах учасниць “Живиці” захована саме та магічна українська автентика, яка зачаровує професійних музикантів.Колядку в автентичному звучанні виконували  Віра Тихонівна Опар’єнко (1922 р.н., соло, заводить), Марія Володимирівна Машовець (1921 р.н., сольний підголосок), Катерина Миколаївна Машовець (1929 р.н.), Одарка Онопріївна Піхур (1913 р.н.), Надія Григорівна Моголівець (1914 р.н.), Раїса Гаврилівна Цируль (1929 р.н.). Багатьох із них уже немає з нами. “Живиця” співає в оновленому складі, але їхні голоси продовжують звучати на телебаченні й радіо в сучасних обробках.Назву ще кілька відомих варіацій на тему, що мені вдалося відшукати в Інтернеті.Колишній очільник “Братів Гадюкіних” “Кузя” (Сергій Кузьмінський, який тепер ставить електронні досліди під творчим іменем “Qzzaargh”) створив обробку колядки на диску “Giedi Prime Orchestra” з назвою “As It Was from the Ancient Times”. Студія звукозапису “Атлантіс” у серії “Сучасна інтерпретація традиційної української музики” випустила кілька компакт-дисків різних виконавців. “Аби МС” в альбомі “Зелене” цієї серії представили два варіанти колядки — “Дайбо”. А заслужений діяч мистецтв України Юрій Дерський представив її в альбомі “Весільні”.Грузецькі жінки також зуміли зберегти пісню, що в давнину супроводжувала ритуальні дії дівчат, щоб причарувати хлопців, — “Ой не ходи, Барабашу”. Її переспів зробила група “Papalotl”. Обробки веснянок “Да весняночко-пеняночко” і “Вилети, гулю, вилети” у виконанні “Живиці” увійшли до альбому “Зелене”, а також до диска “Коралі” клавішника гурту “Друга ріка” Сергія Гери.2003 року презентацію диска “Ой, як же було ізпрежди віка” в Грузькому організували дві громадські організації “Молода Просвіта” і “Грузецьке земляцтво імені Івана Бондаренка”. Учасницям колективу тоді подарували аудіокасети, придбані коштом земляцтва. Це була важлива подія в селі. Раділи і 2004-го, коли Всеукраїнське товариство “Просвіта” ім. Тараса Шевченка перевидало цей диск у серії “Етнічна музика України” з назвою “Коровай”. Хто міг тоді припустити, що лише за кілька років пісні з цього диска набудуть такої популярності! Думаю, що й надалі інтерес до автентичної української пісні невпинно зростатиме, але окрім популярності самих пісень, хочеться, щоб таку саму популярність мали й колективи, які їх виконують, як, наприклад, ансамбль “Живиця”.

Related posts

Leave a Comment