Марія ЛЮДКЕВИЧ,м. ЛьвівПоет полюбив це місто зі студентських літ. Він вдивлявся в обличчя міста і відчував його шляхетну душу, що прагнула розуміння і підтримки. Поет зачудовано вдихав аромати міста в різні пори року, милувався довершеною красою кольорів і гармонією будинків і веж, брам і дивовижних двориків. Це було його місто, бо воно теж полюбило поета одразу — з його першого закоханого погляду і рвійного молодого пристрасного слова, наповненого ніжністю і таємничістю.Поет і його місто… Звичайно, це Львів, а його поетом став Ігор Калинець, який першою книжкою “Вогонь Купала” 1966 року заявив про себе голосно і впевнено, отримавши від критики схвальні відгуки.До Калинця “Пробуджена Муза” прийшла в образі “дівчинки в полотняній сорочці” з картини О. Новаківського “Пробудження”. І це було справжнє духовне пробудження у 60-ті роки свідомої української інтелігенції, яка прагнула змін. Тож Воскресали давні ікони, що спали в павутинному мороці довгими віками.І зникала з їх лику байдужість, і полились благословенням їх очі…Як поет-шістдесятник Ігор Калинець зростав на народних українських традиціях, переймався проблемами України разом з однодумцями, брав участь у правозахисних акціях, маючи мужню громадянську позицію. Тож після першої книжки видавництва відхиляли його рукописи через те, що вони були “надто українськими”.Поет вдається до самвидаву, його твори виходять у вільному світі, тож за це і за громадянську непокору він був репресований. Влітку 1972 р. услід за дружиною Іриною Калинець його заарештували і засудили до шести років суворого режиму в таборах і трьох років заслання, які він відбував на Північному Уралі й Забайкаллі. До Львова повернувся 1981 року, і як пише сам, “я замовк як поет і тепер я — імпресаріо колишнього поета”.Ігор Калинець — автор 17 збірок, які увійшли у дві книжки “Пробуджена Муза” (1962—1972) і “Невольнича Муза” (1973—1981). Його поетичний світ — це океан надзвичайно цікавих метафор, порівнянь, узагальнень, роздумів на мистецькі теми, присвяти друзям, експерименти зі словом, традиції й глибокий філософський зміст. Бо такий він, справжній поет, завжди непередбачуваний, оригінальний, емоційний і шляхетний.В автобіографії Ігор пише: “1991 рік знаковий для мене: вийшли друком чотири книжки: “Тринадцять алогій” (Київ), “Книжечка для Дзвінки” (Київ), “Пробуджена Муза” (Варшава), “Невольнича Муза” (Балтимор—Торонто), з’явилось чимало журнальних публікацій, а за кордоном — перекладів. На початку 1992 року отримав дві поважні премії: громадську — ім. Василя Стуса, Державну — ім. Тараса Шевченка, до того ж, 1978 р. я був нагороджений премією ім. Івана Франка, що присуджується на еміграції (Чикаґо); десь у 70-х був прийнятий до Пен-клубу. Восени 1992 р. прозвучала у Львові кантата-симфонія композитора Віктора Камінського на мої слова “Україна. Хресна дорога”. Пригадала собі про моє існування і критика в Україні”. І хоч нині з-під його пера не вихлюпуються на папір вірші, Ігор Калинець за способом життя залишився поетом.Він вбирає в себе все нове, що відбувається нині у світі й у Львові, схвалює чи засуджує. Він не буває ні до чого байдужим. Його цікавлять львівські мистецькі та літературні акції, на яких він завжди бажаний гість. І львів’яни знають: якщо на заході був Калинець, отже, це справді подія в мистецькому житті.Ігор Калинець, якщо просять його допомоги, завжди підтримає. До його слів дослухаються і влада, і громадськість. Пам’ятаю, кілька років тому були проблеми з приміщенням в “Української книгарні”, де директором — сподвижниця української книги Ольга Огризло. Поет став на захист книгарні. Нині це одна з найкращих книгарень у Львові, що пропагує українську книжку. Поет багато читає сучасної літератури, щодо всього має власну думку. Пам’ятаю, як у дружньому колі він високо оцінив творчий доробок Віри Вовк, а згодом вона отримала Шевченківську премію.Ігор Калинець дивується тим молодим авторам, які прагнуть дешевої слави, женуться за модою, пишуть поверхово, вживаючи нецензурну лексику, щоб привабити невибагливого читача.Сам поет намагається своїм словом і авторитетом вплинути на сучасну молоду поезію. Маю на увазі Всеукраїнський конкурс ім. Б. І. Антонича “Привітання життя”, який триває вже 15 років, його лауреатами стали майже півсотні молодих літераторів. Як голова журі конкурсу Ігор Калинець завжди зацікавлено читає поезію молодих, бо прагне знайти серед десятків рукописів найцікавіше, небуденне. Маю право це стверджувати, бо теж входжу до журі конкурсу і тішуся разом з усіма успіхами молодих.До речі, того дня, коли Ігореві Калинцю виповнилося 70 років, відбулося нагородження лауреатів конкурсу. Приємний збіг у часі, але доречний, бо з поезією Антонича у Калинця пов’язано багато. Це його улюблений поет і вчитель протягом цілого життя. Ірина й Ігор Калинці віднайшли його могилу на Янівському цвинтарі у Львові, а нині поет дбає, щоб молодь теж полюбила і зрозуміла Антонича, 100-річчя з дня народження якого відзначатимемо восени цього року. На святі нагородження лауреатів конкурсу директор видавництва “Каменяр” Дмитро Сапіга привітав голову журі Ігоря Калинця з ювілеєм.Схвильований, з оберемком вишневих троянд, стояв Шевченківський лауреат на сцені Львівського палацу мистецтв, згадував свої молоді літа, а потім звернувся до конкурсантів: “У наш час писати поезію не завжди хочеться, бо життя прагматичне. А той, хто пише, — з іншої планети. Добрих поетів, які мають власне бачення світу і знають, що їм потрібно, небагато. Переможці виокремлюються, вони мають відвагу показати себе, своє “я” у слові. Ім’я Богдана Ігоря Антонича зобов’язує. Це висока планка в літературі. Вірю, що всі відзначені стануть відомими в українській поезії. Прагну 5 жовтня в цьому залі зібрати усіх лауреатів конкурсу Антонича, бо це гідні люди, поети, яких уже знають в Україні”.Невдовзі Ігор Калинець в актовому залі НУ “Львівська політехніка” презентував книжку “Поезія” (Бібліотека Шевченківського комітету) і казку “Данка і Крак”. Ці книжки побачили світ у видавництві “Піраміда”. Бібліотекам буде потрібний “Бібліографічний покажчик”, який молодим філологам допомогла укласти Ігорева однокурсниця науковець Луїза Ільницька. Вийшла також у видавництві “Світ дитини” збірка патріотичних пісень “Розкошуймо у рідній пісні” з нагоди 100-річчя з дня народження С. Бандери. Вступне слово до неї написав Ігор Калинець.У залі — понад 200 львів’ян, шанувальників таланту поета, його рідні, близькі, друзі, творча інтелігенція міста, представники влади.Несподіванкою для самого Ігоря Калинця були подарунки скульпторів Марії Качмар-Савки і Ярослава Мотики — скульптурні погруддя молодого поета, який випромінює світло і добро.Поет на тлі картин Ореста Скопа “Мамаї” читає вірші зі збірки “Міт про козака Мамая”.Потім ювіляр розповів про історію створення казки “Данка і Крак”. Ідею підказала його хрещениця Богданка Неборак, яка маленькою розповідала, що до неї прилітає птах і вона з ним розмовляє. Першу книжку з рук казкаря отримала героїня казки-повісті Богданка Неборак. Ігор Калинець за останні роки видав десятки цікавих книжок для дітей. Поетичні й прозові твори увійшли до двотомника “Пісеньки та віршики зі Львова” і “Казки зі Львова” (видавництво “Сполом”). Повість-казку “Данка і Крак” поет вважає найвдалішою.Маленькі діти і школярі люблять казкаря. У бібліотеках, у школах Ігор Калинець зустрічається з юними читачами. А ще зі студентами Львівського педколеджу, які вивчають його творчість за програмою “Письменники рідного краю”.Присутні на презентації мали змогу подивитись уривок з документального фільму “Три Музи І. Калинця”. Частина 1. “Пробуджена Муза”.Потішили присутніх прекрасним співом артистка Наталка Половинка і композитор Михайло Мануляк, які виконали пісні на слова поета. Голова обласної ради Мирослав Сеник вручив Ігореві Калинцю відзнаку обласної ради і повідомив, що Президент України Віктор Ющенко підписав Указ про нагородження поета орденом Свободи.
