У НЕБІ УКРАЇНИ

Ніна ГНАТЮК22 липня з Вінниці надійшла сумна звістка: перестало битися серце відомого українського поета, громадського діяча, просвітянина Анатолія Бортняка. Біографія звичайна для людини його покоління: народився 27 квітня 1938 р. у вчительській родині в с. Олександрівці Тростянецького району на Вінниччині. Закінчив філологічний факультет Одеського університету. Працював на обласному радіо, тривалий час очолював Вінницьку письменницьку організацію, був засновником Товариства української мови ім. Т. Шевченка. Та за цими анкетними рядками — велике українське серце, багаторічна невтомна праця у поетичній робітні, тридцять вісім книжок віршів, поем, перекладів, сатири і гумору, мовознавчих досліджень. Ліс, блакить,     сивина споришу, дружній сміх     чи античні Афіни…

Все, про що     я писав і пишу —Це синоніми до України.Все, що тільки     в душі ожива, —це вона, незабутня,     нетлінна.І не серце, і не голова,а болить мене вся Україна.Поет вмер не лише внаслідок тяжкої невиліковної хвороби. Вкорочували йому віку і суспільні негаразди — падіння моралі, байдужість багатьох владців до престижу української мови і культури, закриття книжкових магазинів і бібліотек. Він виступав перед молоддю, писав статті на захист рідного слова, дарував сотні книжок школам і бібліотекам. А скільки душі вклав у роботу з молодими літераторами! Це мене зовсім юною він привів у студію Вінницького обласного радіо, готував мої добірки до газет і журналів, відгукувався рецензіями на кожну книжку, оббивав пороги, щоб мені, кореспонденту Ямпільської районної газети, молодій поетесі,  дали у Вінниці житло. Скільком він простягнув міцну, надійну руку побратима — не перелічити…Творча праця А. Бортняка відзначена багатьма літературними преміями — ім. М. Коцюбинського, С. Олійника, П. Тичини, В. Сосюри… Знаю ціну художньому слову і переконана: Анатолій Бортняк і за вагою зробленого в літературі, й за своєю громадянською позицією заслуговував на Шевченківську премію. Та в членів журі, мабуть, була інша думка. Торік висували кандидатуру поета, який так щиро звеличив місто над Бугом у своїх віршах і піснях, на звання Почесного громадянина м. Вінниці. Та йому, вже тяжкохворому, чомусь теж відмовили у цьому пошануванні. Чому ми говоримо найкращі слова про людей вже над їхньою могилою, чому за життя справжніх подвижників національної ідеї не віддаємо їм належне? Про своє ставлення до земної слави і життєвих благ так написав Анатолій Агафонович у збірці “Вдих і видих”, виданій торік:У думках     про славу злотоверхуя, здається,     зроду не тремтів.Не ставав     за почестями в чергу,а тепер не стану поготів.Ні відзнак     із княжих рук не треба,ні пошанувальних     велелюдь.Я уже наближений до неба.Там земних заслуг     не визнають.На закінчення скажу: осиротіла не лише літературна Вінниця. Усім нам не вистачатиме його мудрого і веселого слова, його авторитетного судження, його підтримки. Та присутність в українському світі Анатолія Бортняка не зникла з його кончиною. Він тепер не лише наближений до неба — він у небі. А небо над нами — теж Україна. 

Анатолій  БОРТНЯК

ЗАПОВІТ СВОЇМ ДІТЯМ

Перед тим, як у пітьму безкраювідійти, де привиди німі, —рідну мову вам заповідаю.Інше все надбаєте самі.Це, по суті, спадщина єдина. Нею вам освячую уста. В ній добро, і віра, й Батьківщина. Решта все — житейська суєта.Хай “Багатий спадок!” — підворіттям крадьковитий насміх прошмигне, —діти, стачить вам і вашим дітям, щоб життя продовжити земне.Це мій посаг — на добро, на згоду (як не встигну, то заздалегідь). А без мови нашого народу не благословляю — не любіть.Занесіть у список поминальниймій завіт, коли в пітьму піду,що страшніш, як злочин кримінальний, —рідне слово знищити в роду.Кровну душу викинути з серця —це, кохані діти, смертний гріх. Кожна інша мова відсахнеться, не допустить до джерел своїх.Перед тим, як з пекла, а чи з раю долунає виклик: “Час приспів!”—сотні тисяч вам заповідаю неповторних українських слів.  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment