Марія ЛЮДКЕВИЧ,
м. Львів
Цього літа мені випала щаслива нагода побувати у Швеції. Дитяча поетеса Надія Репета, яку доля закинула в цей далекий край, запросила мене в гості на святкування 19 червня — найдовшого дня в році — й водночас на презентацію її першої книжки віршів для дітей “Сонце, вітер і хмаринки”, що побачила світ у львівському видавництві “Апріорі”. Книжку проілюструвала львівська художниця Вікторія Ковальчук, яка душею відчула поезію й відтворила її в чудових малюнках. Тож українські діти і за кордоном матимуть змогу прочитати цікаву та веселу пригодницьку історію від Надії Репети.
…На летовищі нас зустрів пан Стіч, чоловік Надії, й ми на авто понад годину їдемо до Стокгольма. Обабіч дороги — берези, сосни, невеликі скелі, будинки на пагорбах: все акуратне, чисте, ніби намальоване.
Будинок господарів у зеленому районі міста — дерев’яний, наче сам дихає в цьому природному ландшафті з березами і соснами. Тільки Надійчина грядка з полуницею і цибулькою видає, що тут живе українка.
Звертаю увагу на те, що між будинками сусідів немає огорожі, біля кожного дому — авто, велосипеди і багато квітів.
До моря — рукою сягнути. Перебігає дорогу козуля з дитинчам і спокійно щипає траву на галявині. Надія розповідає, що шведи живуть у доброму сусідстві з природою: дикі качки на озерах, лосі в парках — це їхня радість для очей і душі.
Наступного дня потрапляємо на свято найдовшого дня в році. Шведи відзначають цей день з XIII століття. Зранку всі пішли в луг над затокою Балтійського моря збирати квіти. Потім з ромашок, конюшини, кашки, дубового листя плели вінки. Найбільше раділа семирічна Юля, дочка Надії й Стіва, бо вибрала собі найкращий віночок і фотографувалась на згадку. А я згадала наше українське свято Івана Купайла.
Потім поїхали на гуляння на великій галявині біля Народного дому. У центрі було декоративне дерево, навколо нього дорослі й діти з вінками на головах танцювали у колі, імітуючи прасування білизни, миття підлоги, йшли парами до церкви, запускали ракети.
Після танців були конкурси для дітей. Удома кожна родина готує святкову вечерю: картопля “в мундирах”, оселедець, різні салати, а на десерт — полуниці з вершками.
Знайомство зі Стокгольмом було незвичайне. Це місто-казка, своєрідна північна Венеція: зелені парки, кольорові будинки, чисте повітря, вода, яхти і яскраво-синє небо з білими хмарками. І головне — у всьому відчуваються спокій, упевненість, світла радість життя. Мости, кольорові дахи ошатних будинків, зелень дерев, синява води й неба створюють неповторну панораму одного з найкрасивіших міст Європи.
Ми побували в Старому місті з лабіринтами вузьких брукованих вуличок. Тут багато сувенірних крамничок, де продають листівки, майки з краєвидами Стокгольма, маленькі й великі ляльки Пеппі Довгапанчоха — головної героїні творів шведської дитячої письменниці Астрід Ліндґрен.
Це Старе місто нагадало рідний Львів, і ми на вулиці в кав’ярні випили запашної кави і посмакували морозиво. До речі, за чашечку кави або чаю треба заплатити 20—25 крон, це стільки само нашими грішми. Обідали ми в китайському ресторані, де з 13 до 15 години діє знижка. За 80 крон — різні страви: креветки, курка, м’ясо, салати, супи, десерт…
Стокгольм живе розміреним життям. Влітку тут білі ночі, багато сонця і туристів, переважно англомовних. Але скрізь тиша, порядок і ввічливість.
Шведки одягаються в простий, зручний, але вишуканий одяг: білі капрі, вигаптувані, мережані блузки до колін, кольорові майки.
Доки ми відпочивали на лаві біля води, милуючись містом, налічили десятки вагітних жінок, які теж прогулювалися набережною. У Швеції до дітей ставляться з повагою і любов’ю, як до дорослих. Тут найголовніше — людина, її здоров’я і добробут. Тому побут влаштований якнайкраще. Комфортабельні автобуси, нові вагони в метро.
За 40 крон одну годину можна проїхати в метро й автобусом. (Це фіксують контролери на квитку). Принаймні, “зайці” тут просто не проскочать.
Нам пощастило: потрапили на літні знижки в магазинах, які полюбляють не лише туристи, а й заможні шведки. Тож модну майку чи блузку можна було придбати за 100 крон, джинси — за 300—500.
Усе-таки найголовніше в кожній поїздці — враження.
Ми сфотографувалися біля Музею Нобелівських премій, потім відвідали Стокгольмський національний музей, де зібрано велику колекцію живопису, скульптури, графіки і прикладного мистецтва шведських і зарубіжних майстрів. В одному лише розділі живопису і скульптури зберігається близько 16 тисяч мистецьких творів. У залах представлено полотна великих художників XVI—XX ст.: Рембрандта, Рубенса, Гойя, Ренуара, Дега… До зібрання шведського мистецтва входять твори Олександра Росліна, Карла Ларссона, Бруно Лільефорса, принца Євгена, Августа Стріндберга й Андерса Цорна. Цінний внесок у колекцію — твори голландських майстрів XVII ст., фламандського і французького живопису XVIII ст., імпресіоністів, а також російських іконописців.
Особливо вразив нас Музей Вази, де ми змогли побачити знаменитий військовий корабель, що потонув 1628 року під час першого плавання, на відстані 1300 метрів від порту. На той час це було найдорожче судно, збудоване у Швеції. Воно стало символом величі й військової сили короля Густава Вази.
А пишність декору, леви, сотні скульптур, герб династії Вази нас зачарували.
Археологам вдалося підняти на поверхню побутові речі, тисячі мідних монет, посуд. Усе це є в музейній експозиції. У крамничках можна купити сувеніри на згадку про цей цікавий музей.
З Музею Вази перейшли в дитячий тематичний парк “Юнібаккейн”, присвячений творам знаменитої шведської письменниці Астрід Ліндґрен.
Сфотографувалися біля пам’ятника письменниці, взяли квитки по 100 крон — і відчинили двері в казку. Це справді своєрідне містечко для дітей і бітьків, які показують малятам чарівну країну книжки, дивовижних історій добра і казки.
На годину ми затрималися в кімнаті дитячих книжок, чудово ілюстрованих, з вишуканою поліграфією.
Пані Надія розповіла, що вона захоплюється творчістю шведської письменниці й художниці Ельзи Безков і переклала українською мовою її поему “Пригоди Петрика в чорничному лісі”. Тут ми мали змогу побувати в тематичній кімнаті музею й познайомитися з героями творів Ельзи Безков.
Та найцікавіше попереду — казковий поїзд, який везе нас через сцени книжок Астрід Ліндґрен, які так природно створені разом з героями творів, що здається, ніби ти й справді перебуваєш у тому часі й тих подіях. Уміють шведи цінувати своїх письменників, аж заздрість бере! Ось із кого треба брати приклад!
Кількагодинна прогулянка парком біля королівської резиденції, що на острові Ловен біля озера Меларен, нам принесла неабияке задоволення. Паркові скульптури, доріжки, фонтани, кущі й дерева — усе сприяє гарному настрою. Нинішній король Карл XVI Густав і його сім’я користуються заслуженою популярністю в народу.
Найемоційнішою була морська двогодинна прогулянка. Ми побачили на островах чудові будинки, стародавні й сучасні, романтичну природу, коли майже поруч пропливають вітрильники, і там звучать шведські пісні.
Юля і собі підспівує по-шведськи, але розмовляє з нами добірною українською мовою. Мама дбає, щоб діти — Юля і старший син Андрій — знали рідну мову, читали українські книжки. Мама часто буває у Львові й розмовляє з дітьми українською і шведською.
Надія розповідає, що 1999 року в Стокгольмі відкрили першу українську суботню школу при Посольстві України, і вона була там вчителькою.
Надія любить організовувати для українських дітей свято Великодня, а на Миколая підготувала з юними акторами виставу “Котик і півник”, вечори, присвячені УПА, вшануванню жертв Голодомору. Створили ансамбль “Мальви”, щоб діти могли себе творчо виявити і вивчати українську культуру. У них тісний зв’язок з Україною. Наприклад, театральні костюми, ляльки замовляли у Львові.
Надія Репета прагне реалізувати себе в дитячій літературі. Мріє, щоб і у Львові в майбутньому були такі чудові дитячі тематичні парки за мотивами творів письменників, як у Стокгольмі, щоб в Україні з такою повагою і любов’ю ставилися до рідної мови і культури, як у Швеції.
Ми теж цього хочемо. Тож вивчаймо все найліпше, що варте уваги у світі, щоб теж для інших народів бути гідним прикладом у ставленні одне до одного, в повазі до своєї культури і коренів народу, традицій, щоб кожна людина в Україні змогла себе реалізувати і жити гідно, щоб іноземці могли не лише милуватися природою, а й радіти, що люди тут живуть цікаво, заможно.