Володимир ФЕРЕНЦ,м. Івано-ФранківськПро національну ідентичність українського суспільства і державне самовизначення українців говорено чимало, але в розмовах з людьми буває важко дійти порозуміння. Навіть у просвітянському середовищі побутує різне, інколи ідеалізоване бачення національної перспективи. Ще менше оптимістів, які мають готовий рецепт подолання зросійщення українців. Є ще одна точка зору — відмова від копирсання в минулому і концентрація на ультрасучасному проекті української нації. У процесі самоідентифікації українців важливе значення має і сучасна стратегія взаємодії автохтонів із меншинами. І все це відбувається не в стані спокійного відновлення, а в напрузі вселенського інформаційного змагання і не повинно вкотре віддаватись на волю народної інтуїції. Повинен бути осмислений процес, в якому нація має віднайти точку опори, набути досвіду подолання чужого впливу, щоб розвиватись самостійно, успішно, на рівні націй Західної Європи. Україна повинна віднайти правильну орієнтацію в глобальних координатах розвитку і відчувати себе зростаючою силою. Провідній верстві суспільства слід перестати сперечатися, а сформулювати чітке бачення перспективи та шляхів удосконалення нації. Місія координатора процесу формулювання проекту утвердження і розвитку національної ідентичності історично належить “Просвіті”. Нікому не цікаво, чи може це зробити сучасна організація, однак хтось повинен вкласти людські ідеї в основу такого проекту. Самі по собі документи нічого не вирішують, але вони конче потрібні, щоб зберегти українську громадську думку в чітко визначеному руслі. У зв’язку з цим ініціатива нашого голови, народного депутата України Павла Мовчана щодо проведення парламентських слухань на тему: “Національна ідентичність в Україні в умовах глобалізаційних викликів: проблеми та шляхи збереження” є актуальною не лише для парламенту. Доки парламент більш як півроку займатиметься іншими проблемами, активним українцям варто обговорити цю тему на шпальтах просвітянської газети. Президентська виборча кампанія не повинна відволікати нас від аналізу життя нації і напрацювання нової стратегії. Йдеться про пошук нових способів збереження і розвитку української самобутності в умовах жорсткого інформаційного та економічного конкурентного контакту зі світом. Світ контактує з нами щораз сучаснішими засобами і намагається змінювати нас для власної зручності. Це нормальний процес глобалізації, але ми повинні знайти способи отримання від цього вигоди і не втратити власної ідентичності. Хоча поняття ідентичності більш стосується зовнішнього сприйняття нас як окремої нації. Для нас же важливіше не тільки демонструвати національне обличчя, а й зберегти українську сутність і душу. На жаль, нинішній склад парламенту не здатний до парламентських слухань на тему національної ідентичності. Навіть, якщо це не так, проблема повинна обговорюватись передовсім у суспільстві, примушуючи парламент дбати не тільки про бюджет і боротьбу за владу. Парламент деградує не стільки від впливу великого бізнесу чи корупції — вища влада втрачає силу через те, що суспільство не “підпирає” її основою успішної національної стратегії. Якщо провести предметну дискусію в просвітянському середовищі, зацікавивши незаполітизованих аналітиків, така стратегія обов’язково виникне. Варто опублікувати тези доповіді Павла Мовчана на ініційованому ним парламентському слуханні, розглядати лише готові проекти і розміщувати їх на просвітянському сайті для обговорення. Українці самі повинні відібрати з маси ідей найреалістичніші і гідні вивчення. Важливо провести обговорення готових проектів в обласних об’єднаннях “Просвіти” та в професійних експертних середовищах, захищати ці проекти в дискусіях з опонентами. Цей процес допоможе зробити корисну для нації справу і водночас оживить діяльність всієї структури нашої організації. В результаті буде сформовано загальноукраїнський проект збереження і розвитку національної ідентичності, який варто поширити у світовому інформаційному просторі й домагатись прийняття його як єдиного. Маючи не лише єдиний документ, а насамперед єдину думку, можна створювати потужний тиск на парламент за підтримки більшості суспільства. Процедуру зі створення національної стратегії не варто ідеалізувати, чи сприймати як догму. Це лише орієнтир, який не дасть українській нації знесилитися чи втратити віру у власні сили. Це дуже важливо в умовах сучасної інформаційної війни, яка щовечора знищує нас з екранів телевізорів.
