Надія КИР’ЯНУ садибі художника Анатолія Марчука, що в селі Козичанці Макарівського району, відбувся пленер, який вже став традиційним. Кілька років поспіль багато хто з гостей залишали йому на згадку власні картини. Коли їх назбиралося чимало, пан Анатолій вирішив подарувати колекцію громаді району. Так з’явилася Макарівська картинна галерея. Анатолій Марчук розповідає, що ідея виникла після перебування в Німеччині. Його вразило, що там майже кожне село має власну картинну галерею. Щороку пленер дарує художникам натхнення, зустрічі з людьми, живе спілкування з митцями з різних куточків України. В селі пленер проходить за участю сільської громади. Найцікавіше це, звичайно, дітям. Вони підходять, пробують пальчиком фарбу, торкаються до камінця скульптора, бачать творення краси.“Позаторік сюди приїхало 150 осіб із Києва, — згадує Анатолій Марчук. — Було нелегко всіх прийняти. Думав, що більше не стану займатися цією справою. Але час минув, складнощі забулися, а радість від спілкування, творчого натхнення залишилася. Цього року мені пощастило. Раніше сам займався організаційними питаннями, а нині за організацію заходу взялися представники “Студії мистецьких ініціатив” Олександр Кочубей і Володимир Сорока. Підтримує нас районна влада, зокрема, голова Макарівської райдержадміністрації Володимир Горбик, голова Макарівської районної ради Микола Вараницький” .У пленері беруть участь і професіонали, й аматори, а відвідують не лише художники, а й письменники, актори.Нині серед учасників заходу — Андрій Чебикін, лауреат Шевченківської премії, президент Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури України, художники Микола Білик, Інна Пантелеймонова з Києва, Оксана Іванюк, Олексій Іванюк з Пирятина. Ось працює скульптор Михайло Дмитрів, член Національної спілки художників України. Він вважає, що художник посланий Богом, щоб прикрасити землю, де народився. Не слід гонитися за титулами, а треба працювати у своєму селі, де з діда-прадіда кожна жінка знає: як посадити мальву, підмастити призьбу, що на печі намалювати. Потрібно розвивати своє, рідне. Це найважливіше. Пан Михайло говорить: “Наша робота повинна віддзеркалюватися в душах людей, а найбільше — дітей, які ходять навколо нас, бачать, що ми робимо. Коли людина кілька разів навіть просто проходить повз скульптуру, їй твір надає енергії, динаміки”. Михайло Дмитрів — голова просвітянського осередку в селі Мала Снітинка Фастівського району. Осередок діє з 1993 року. Просвітяни почали роботу зі створення кабінету народознавства. Згодом дізналися, що в селі є покинута хатина, де була перша на Фастівщині громадська школа. Її господар збудував ще 1889 року, щоб навчати синів. Потім там училися й інші сільські діти. Тепер цей будинок облаштували під місцеву “Просвіту”. У селі скульптор ініціював створення картинної галереї, де вже близько ста картин самодіяльних художників. А ще він керує дитячою художньою студією, яку відвідує тридцять студійців.З радістю відгукнувся на запрошення Марчука: “У Козичанці така чудова природа, вона сприяє ліричному настроєві. Тому я тут роблю композиційну групу “Адам і Єва”. Художники роз’їдуться, а спогади про них та їхні твори залишаться в Козичанці, прекрасному куточку України.
