Кость ХОМЕНКО,м. ВінницяЗ Ольгою Бондаренко-Цвігун познайомився на одному з вечорів поезії в Євпаторії. Тоді ж дізнався, що вона моя землячка. Народилася пані Ольга в маленькому шахтарському містечку Українське на Донбасі, дитячі та юнацькі роки минули в селах Жовтневому (колишня Попівка) та Калинівці на Вінниччині. Закінчила Калинівський технологічний технікум. Разом з чоловіком-офіцером жила в багатьох містах України та Росії, переїжджаючи з гарнізону в гарнізон. З 1991 року мешкає в Євпарторії.Змалку кохається в поезії, любов до якої прищепила мати, вчителька-філолог. Пані Ольга пише вірші українською та російською мовами, але українською виходять яскравіші, тепліші. Вона зізнається: “Я рідну мову в серденьку ношу”.Перша її збірка “До спогадів я човника причалю” побачила світ 2004 року. Згодом вийшли наступні: “На скронях часу” (2006), “Хочу бути” (2007), збірка для дітей “Хлопці з нашого двору” (2008). Того ж року вийшов поетичний альбом “Євпаторійські пори року”, де вона один зі співавторів. У її поезії звучать громадянські, філософські, релігійні мотиви, соковитий національний колорит. Крізь усе життя Ольги Федорівни проходить образ біленької української хати, вкритої пожухлою соломою, образ милої України, якій назавжди віддане серце поетеси:Я стою біля хати,Де маленькі віконця,Мов кроти сліпкуваті,Поглядають на сонце…Свіжий дух від долівкиУ дідусевій хаті,Гарбузові голівкиНа городі пихаті…Ольга Федорівна — член літературного об’єднання ім. І. Сельвінського в Євпаторії, лауреат Кримського фестивалю української поезії “Альгабара — 2003”, дипломант Другого поетичного фестивалю “Пристань Менестрелей”, лауреат Міжнародного фестивалю античного мистецтва “Боспорские агоны” 2007 року. Вона активно пропагує в Криму українську поезію на творчих зустрічах у Коктебелі, Гурзуфі, Старому Криму, Бахчисараї, Севастополі, Сімферополі… Її твори та переклади друкують журнали та газети Криму, Донецька, Вінниччини, композитори пишуть музику на її вірші. Побажаємо успіхів цій дивовижній жінці, пропагандисту українського слова.
