Петро АНТОНЕНКОДемократична громадськість України сприйняла звернення Президента Росії Медведєва до Президента України Віктора Ющенка як виклик українському народові. Росія й досі ніяк не відмовиться від імперської ідеології. Про це йшлося на прес-конференції в УНІАН, яку провели для журналістів колишні політв’язні комуністичного режиму, дисиденти — громадський діяч, редактор газети “Наша віра” Євген Сверстюк і віце-президент Конґресу національних громад України Йосиф Зісельс. “Росія, утворивши імперію, була домінуючою і за комуністів. Оголосивши себе правонаступницею СРСР, мала б насамперед вибачитися перед народами тієї колишньої держави за свою колоніальну політику, — каже Євген Сверстюк. — Це був би демократичний, цивілізований крок, гідний великої держави. Адже велич вимірюється не лише територією. Проте Російська Федерація ворогує практично з усіма сусідніми державами, колишніми республіками Союзу. Пряма агресій: війна проти Грузії, ворожнеча з Прибалтикою, Україною, Білоруссю. І нав’язування усім своїх ідей, свого бачення історії, претензії до всіх, хто волів би мислити”.Це віддзеркалюється і в зверненні Медведєва. “Але всі ці звинувачення ми вже чули, зазначив Євген Сверстюк, — вони фігурували в наших судових вироках — у моєму, Василя Стуса, В’ячеслава Чорновола. Коли нас звинувачували, то наголошували, що ми “не так”, не по-радянськи оцінюємо такі явища, як голод і репресії режиму, такі постаті, як гетьман Мазепа.”. А скільки галасу наробила Росія, коли Україна оприлюднила таємну угоду Молотова — Ріббентропа, німецький оригінал документа цієї змови між комуністичним і нацистським режимами, яка розв’язала світову війну. Було цілком доведено істинність документа. Нещодавно Парламентська Асамблея Ради Європи винесла вердикт, яким визнала однаково злочинними нацистський режим у Німеччині та комуністичний в СРСР. І що — Росія після цього хоча б вибачилася і за розв’язування війни, і за те, що десятиліттями замовчувала історичну правду? Навпаки, почала ображатися за порівняння з фашизмом. Але чого ображатися за правду? “Варто закинути докір і нашій демократичній громадськості, —зазначив Сверстюк, — яка надто мляво зреагувала на резолюцію ПАРЕ. І недостатньо робить для засудження тоталітарного режиму. Часто і в наших засобах інформації ще бракує чесної, принципової розмови про той тоталітарний режим, про його економічні й психологічні наслідки”.Йосип Зісельс розповів, що недавно його знайома з Росії надіслала листа, в якому пише, що, мовляв, стурбована “реваншистськими настроями в Україні”. Ось така в Росії пропагандистська обробка населення, напучування проти України. На це, зазначив пан Зісельс, він відповів адресантці, що в Україні, якщо й існує загроза реваншу, то лише російсько-імперського, реваншу тих сил, які бажали б повернути Україну до імперії. А загортають імперські ідеї у пропагандистську обгортку “правди по-російськи”, зокрема про нашу історію. На якій “нашій спільній історії” наголошує Медведєв у своєму зверненні? Чому лише на спільній історії Росії й України? А чому не поговорити б про спільну історію, наприклад, Росії і Фінляндії, виявом якої стала російська агресія і російсько-фінська війна 1940 року? Або про “спільну історію” Росії і Польщі, Чехії, Угорщини чи Німеччини? Біда в тому, що отак, як колись більшовики проголошували “примушування до світлого майбутнього”, сьогодні ми бачимо “примушування до правди по-московськи”. Висновок, якого дійшли на прес-конференції, був однозначний: час уже декому в Кремлі усвідомити, що Україна, як і інші колишні республіки СРСР, суверенна держава, і ми оцінюватимемо власну історію самі, а не за чиїмись директивами.
