ДЖЕРЕЛА ТВОРЧОСТІ 

Юрій РУДЕНКО,професор НПУ ім. М. Драгоманова, академік АН ВО УкраїниЧимало наших співвітчизників, зокрема журналістів, кінооператорів, митців, педагогів, громадських діячів, представників сучасного козацтва добре знають Олександра Вертелецького — людину невичерпної енергії та ентузіазму. Йому в серпневі дні виповнилося 65. Він — у розквіті життєвих і творчих сил, злетів серця і душі. Його родовідні корені сягають  козацької доби. З історичних документів відомо, що в Іллінцях на Вінниччині в полковника Богуна був сотник Вертелецький. Згодом він став кальницьким полковником. А 1661 року Смілянська козацька рада обрала його наказним гетьманом. Олександр народився 1944 року. Коли батько визволяв Київ, йому на лічені години дозволили відвідати кохану дружину. А після побачення він пішов далі виганяти ворога з землі своїх предків. Загинув смертю хоробрих. Батько й син так і не бачили один одного. Мати, солдатська вдова, віддавала все тепло й любов єдиному синові.Натхнений козацьким походженням і бойовою звитягою батька, Олександр вирішив усе життя розкривати вірність козаків Богові й Україні, їхню відвагу в боротьбі з поневолювачами, високі злети сили духу рідного народу.Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, працював кінооператором в “Укркінохроніці”. Зняв більш як 100 хронікально-документальних стрічок. Серед них широковідомі “Богдан Хмельницький”, “Зійшов солдат на п’єдестал”, “Крила мужності”, “Слово після страти”, “Солдатські вдови”, “Співає “Росинка”, “Одна доля на двох”, “Школа в Сахнівці”, “Я вбитий у Сталінграді” та інші.У стрічці “Солдатські вдови” О. Вертелецький в одному кадрі зібрав 268 удів села Мельники на Черкащині. Лише в одному селі — 268 удів, стільки само понівечених доль. Тепло душі й милосердя до людей, співчуття їхньому горю пробуджують почуття вдячності за подолані ними труднощі, за вихованих дітей і внуків.На глядачів вражаюче діють кадри з фільму “Богдан Хмельницький”, в яких художньо відтворена козацька минувшина. Кадри про “українські піраміди” — козацькі могили, розкидані по всій землі звитяжних предків, які, ніби живі, тримають на своїх раменах блакитне шатро неба Вітчизни, не забуваються ніколи.Документальний фільм “Солдатські вдови” отримав головний приз на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1984). Саме цей фільм із багатьма відкриттями О. Вертелецького як оператора став основою однойменної експозиції народного художника України, лауреата Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка А. Гайдамаки в “Національному музеї історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 років” у столиці.Художньо-публіцистичні фільми “Солдатські вдови” та “Я вбитий у Сталінграді”, показані на XXXVII і на XXXIX сесіях Генеральної Асамблеї ООН як найкращі фільми, що розкривають трагедію людей і велич їхнього духу, відзначені премією Спілки журналістів України.Уся творчість О. Вертелецького переконує, що синівська любов до матері-України, ідеологія і філософія, лицарська мораль козацтва є непорушним історично-духовним підмурівком життя рідного народу. Митець вливається до лав відродженого українського козацтва. 1999 року О. Вертелецький створив Солом’янське козацьке товариство, згодом Святошинське козацьке товариство в Києві. Козаки обрали його отаманом Козацького товариства України.Кіномитець, патріот, він любить молодь, пояснює їй, що наш народ має високі духовні ідеали. Це ідеал людини-козака, людини-лицаря. Тому історична пам’ять, національна свідомість українців свято береже духовні цінності українського козацтва і передає їх новим поколінням.Ювіляр турбується про козацький гарт джур, молодих козаків, власним прикладом підтверджує, що український козак — це душа правдива, справедлива і незрадлива, а Бог і Україна — його непохитні духовні підвалини. З кінця 90-х років О. Вертелецький опікується відродженням храму Ікони Божої Матері на Південній Борщагівці, церкви Святого Миколая (Притиска) на Подолі та храму Стрітення Господнього на Львівській площі в Києві. Як кінооператор О. Вертелецький знімає події, що відбуваються в Музеї архітектури і побуту в Пирогові, веде відеочасопис українського козацтва. І все — власним коштом. Олександр Іванович знімав пам’ятне дійство посвяти 10 січня 1999 року в козаки Віктора Ющенка. Майстер операторського мистецтва згадує:— Я знаю Віктора Ющенка ще з тих часів, коли він був головою Національного банку України. Ніколи не забуду, як він повіз співробітників у Моринці, на батьківщину Тараса Шевченка. Я теж там був. Ми бачили, як занепадав музей, валилася дякова хата. Коштів на ремонт не було, і Віктор Андрійович  зібрав банкірів, щоб показати їм це. За кожним банкіром був закріплений певний об’єкт Шевченкового краю. Віктор Ющенко сказав тоді: “Хлопці, тихо, без преси, без телебачення, без самореклами — як батькові своєму — все зробимо, відремонтуємо все, що треба”. І коли почув ці слова — “як батькові своєму”, зрозумів і повірив, що Віктор Ющенко завжди буде дбати про національні інтереси матері-України. Друзі, побратими, українське козацтво щиро вітають Олександра Івановича Вертелецького з ювілеєм, бажають невичерпних джерел здоров’я і наснаги, здійснення творчих задумів, нових звершень в ім’я розквіту рідної України!З роси і води Вам, славний козаче!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment