Василь ЛОПАТА: Я НІБИ ЖИВ СЕРЕД ГЕРОЇВ ГОГОЛЯ

Цього року 200-літній ювілей великого Гоголя. Активізувалася громада, проводяться спеціальні заходи. Для мене ж М. В. Гоголь — не офіціоз, не метушня від ювілею до ювілею, не суперечки, кому він належить (а кому належить, скажімо, Леонардо, Шекспір — хіба тільки країнам, де вони народилися?).Для мене Гоголь — це сміх і сльози, піднесеність і гордість, натхнення й естетична насолода, коли я читаю й перечитую його твори, коли я працюю над ілюстраціями до них.А вперше він явився мені в далекому дитинстві “Тарасом Бульбою”. І це був вибух, що приголомшив мене. Тоді не замислювався, не усвідомлював літературних засобів: гіпербол, метафор. Просто беззастережно вірив кожному слову, зачарований його магією, ішов слідом за автором, не в змозі відірватися від захоплюючого читання. Я відкрив для себе незнайому Україну — героїчну, піднесено-романтичну. Сіре злиденне життя, змучені буднями люди відступили, а натомість з’явилися благородні, могутні, сильні й славні велети.Трагедія, поразка, смерть героїв, але яке світле почуття гордості, братства, самопожертви вони викликають! Мені здається, що сформувало моє трагічне амплуа як художника не тільки життя, а й саме ця книжка.Щасливий, що прочитав її ще до вивчення в школі з неупередженим сприйняттям, переживши глибокий емоційний стрес, що очистив й освітлив мене.Тільки зараз мені болить непоправність помилки хворого, залежного від царя, дивного від народження Миколи Васильовича — зміни тексту до другої редакції “Тараса Бульби”, які знищили художній запал і внесли історичну плутанину в цей безсмертний шедевр.У листі до В. А. Жуковського Гоголь писав: “Знаю, что… потомки земляков моих, может быть, с глазами, влажными от слез, принесут примирение моей тени”.Він наче передбачав і сподівався, що ми зрозуміємо і пробачимо йому за вимушений конформізм.Я щасливий, що ніби жив серед героїв М. В. Гоголя кілька років, ілюструючи “Тараса Бульбу” та “Страшну помсту”.І хоч обидві повісті оспівують героїчну боротьбу українських козаків проти польських поневолювачів, образна система їх різна.Повість “Тарас Бульба” захопила мене патріотичністю, відданістю козацькому братерству. Здавалося, що багатофігурні динамічні композиції, виконані технікою чорно-білої гравюри, найповніше передають трагізм і звитягу твору.А образний лад “Страшної помсти” ґрунтується на глибинній метафізичності, на різноманітних асоціаціях, що схожі на кольорові сни.Ці напівреальні видіння Гоголя живляться українською прадавньою міфологією; це дало мені як художникові великі можливості для створення образотворчого еквівалента геніальної повісті. Для втілення задуму я використав кольорову гравюру.Люблю Гоголя за щемкі “Шинель” і “Записки божевільного”, де його ніжна, чутлива душа пробуджує і заохочує нас до співчуття і доброти. Люблю його чудове почуття гумору в “Ревізорі”, “Одруженні”. Схиляюся перед ним за його чисту й правдиву віру, заради якої він пожертвував усіма досягненнями і славою. Пишаюся його надзвичайним талантом, завдяки якому він посів належне місце у світовій літературі, за дивовижний універсалізм стилів, жанрів і тем, за співучу, барвисту, соковиту мову, за те, що відкрив людству чарівну, прекрасну, ідеалізовану Україну, яка ще колись постане перед світом в усій своїй красі й величі.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment