ВОЛОДАР СОНЯЧНОГО СЯЙВА

Ніна ГНАТЮКПереступила поріг зали, де починається виставка “Маестро натюрморту” Миколи Максименка в Національному музеї Тараса Шевченка — і поринула у дивний, трепетний, яскраво-піднесений світ не бачених з дитинства барв. Відчула себе на святі життя. Та й самі назви натюрмортів повели шляхами споминів і почуттів. “Бузок і ромашки” подарували мамині улюблені квіти, дух юності. “Весняне марево” — тугі, ніжні вербові котики перших побачень. А “Зажурений сонях” — відчуття близької осені життя,  осені кохання.У вступному слові до альбому живопису, графіки “Маестро натюрморту” заслужений діяч мистецтв України Володимир Підгора зазначив: “За силою і значенням мистецтво Миколи Максименка рівнозначне мистецтву Миколи Глущенка, Сергія Шишка, Тетяни Яблонської. За витонченістю і ніжністю письма, за поетичністю його живопис в одному ряду з малярством Федора Коновалюка, Євгена Волобуєва, Олександра Минки. За колористичною дзвінкістю — споріднений із творами кримчан Петра Столяренка та Федора Захарова. А за світлосяйною силою та символічністю кращих творів Максименка і порівняти ні з ким…”Це вже третя персональна виставка Шевченківського лауреата Миколи Максименка у Шевченківському домі. Тут знають його і люблять. І кияни, зачувши це імя, відразу ж після відкриття виставки почали домовлятися про екскурсію: “Ми живемо поряд, у сусідньому будинку. Чи можна прийти всім під’їздом?” І це не вигадка — натюрморти майстра пензля з Житомира мають незбагненну цілющу силу: дивишся на них — і минає головний біль, полишають усілякі гризоти, повертається відчуття молодості, окрилення.“Це не просто художник, а символ. Йому 85, а як працює! Майже всі ці роботи створені за останні два-три роки. Неймовірно!” — це слова народного художника України, секретаря НСХУ Василя Гуріна. Такої самої думки художники Микола Стратілат, Володимир Гарбуз, майстер пензля і громадський діяч Прокіп Колісник, який завітав на виставку зі Словаччини.Відкриваючи виставку, генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Наталя Клименко говорила про художника як дорогу і близьку людину, адже жили неподалік у Житомирі на вулиці Київській, дружили родинами. Тому й не дивно, що на кількох портретах бачимо світлої пам’яті Михайла Клименка, прекрасного поета з Житомира, його доньку Наталю і сина Віталія. Їх ми і сфотографували біля портрета батька. З кожним роком роботи митця стають дедалі більш вражаючими, дарують людям отой космос духовності, без якого земна людина не відає про безсмертя, велич, не підноситься над суєтою буднів.А все почалося ще в дитинстві, у рідному селі Ярополче, з першого портрета Шевченка, намальованого кольоровими олівцями. Чи здогадувався тоді хлопчик, які випробування чекають на нього?  1943-го його, розвідника, було важко поранено німецькою міною. Осколок її ще досі в голові. Втратив зір. Подумки молився і благав Бога про єдине: “Якщо виживу і побачу білий світ, малюватиму тільки сонце, красу”. І темінь розступилася: вже півстоліття він малює сонце і квіти, трави, дерева, яблука й сливи, груші й виноград — усе, чим багата рідна земля і що побачив у багатьох країнах упродовж вщерть наповненого працею і мандрами життя.Про Миколу Максименка, мужнього воїна, прекрасного художника, людину великої й добротворчої душі, тепло говорили під час відкриття виставки, присвяченої 18-річчю Незалежності України, начальник відділу музеїв Міністерства культури і туризму України Микола Скиба, голова Житомирської організації НСХУ Василь Кондратюк, головний редактор журналу “Артанія” Алла Маричевська, генеральний директор видавництва “Софія-А” Максим Мельник. Саме Наталі Клименко та Максиму Мельнику, які найбільше зробили для організації виставки й оформлення картин, видання художнього альбому, щиро дякував маестро натюрморту, молодий духом і окрилений визнанням володар світлосяйного таланту, неповторного, глибоко національного дару нести людям райські плоди свого натхнення Микола Максименко. Він хоче і надалі творити на полотнах гарну, світлу, добру і величну Україну. Будьмо його однодумцями і побратимами. Й у світі побільшає добра, краси. І поменшає навколо сірості, бруду, зла.Тому не випадково на закінчення митець вклонився і сказав: “Цілую всіх вас своїм серцем!”

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment