Василь КЛІЧАКЦю книжку Степан Грішний писав понад двадцять років. За цей час опрацював багато літератури довідкового, енциклопедичного характеру. Тема надто цікава — історичний шлях України від найдавніших часів. Називається книжка “Дніпрові хвилі. Слово над річкою часу” (Видавничий центр “Просвіта”, 2008). За поетичними рядками бачимо цілі картини: прапращури наші дніпряни орють, сіють, вирощують хліб, воюють з наїзниками-ворогами, захищають свою землю. Є фраґменти з Трипільської культури, стогівської, яку творили орії-арії. Тоді “над Дніпром зійшла, над вільними чубами, зорею ладу й шани державна булава”.Чимало часу спливе, доки засяє вона “в руці Богдана”. Була ера язичництва, наш предок Гречкосій ішов до “капища громади, в Неба там питав поради…” У примітках до поеми автор намагається сміливо подати власне бачення історичних подій. Так, наприклад, “християнська віра виникла не на порожньому місці й не з іудаїзму (з його кривавими жертвами), а на ґрунті попередньої сонячної й усупереч іудаїзму (як і Євангеліє)… Традицію сонячної віри несе передусім православ’я — сонячним кольором і Хреста, і ряс. А католицтво наслідує традицію сарматів-вогнепоклонників чорним кольором хреста на мантіях”.Історичний шлях наших предків автор розглядає в загальноєвропейському контексті. Адже були в них контакти із кельтами, галами, персами, ассірійцями. Окрема сторінка нашої історії — скити, Скитське царство. Подніпров’я населяли укри, украяни, а ще цей край звався Словутією. “У цих краях слов’янська мова кучерява вміла жити…”А ще наших предків готи називали гунами. Цікавий неологізм автора: “Гей, за туманом гей, бо гунія йде…” Таких знахідок багато. Скажімо, іронія звучить про наших пращурів у рядках:Десь вони почнуть алфавіт“А Би Ви Го Да…” складати —за абетку вдома правитьтільки “А Би Ви Пи Ти…”Така інвектива стосується не всіх. Наприклад, племена полян, що населяли давньоукраїнські землі на Подніпров’ї, відрізнялися від інших тим, що Тут поляни-украяни,долі пасинки тямущі,доброчесні, непитущі, не чинили блуду й зла.Міцне в нашого роду коріння, не висушили його вітри історії. Свою поетичну оповідь автор завершує словами: Доки Сонце боголице Живить наші груди,Україну, як зіницю, Бережімо, люди!Складна була наша історія. Та “Дух Святий, Дух небесно-золотий” завжди оберігав наш народ. У відгуку на твір Степана Грішного академік Микола Жулинський зазначив: “Шановний добродію Степане! У Вас дар белетриста, пишете Ви образно, відчувається ваша емоційна напруга, пристрасть, позиція ж Ваша незаперечна, і я її поділяю. Радію, що такі патріоти, як Ви, пане Степане, є, і я дякую за чесне “Слово…”Автор дуже хоче, щоб з його книжкою ознайомилась молодь — школярі, студенти. “Просвіта” активно сприяє йому в цьому. Вітаємо Степана Степановича із доброю книжкою і зичимо йому міцного здоров’я.
