ЩОДЕННИЙ ХЛІБ ДУХОВНИЙ 

Ніна ГНАТЮКПам’ятаю, як моя мама у далекі повоєнні роки пекла хліб. Уже було пережито голод сорок сьомого, хрущовське захоплення кукурудзою, вже на трудодні тато отримував кілька лантухів пшениці. Її мололи у сусідній Дзигівці, привозили підводою додому ще тепле борошно. І тут починалось мамине чаклування. Вона ретельно мила руки, тихо шепотіла молитву, солила борошно і розпочинала щотижневий ритуал випікання хліба. А я з печі чи з лави, затамувавши подих, дивилася на сильні мамині руки, що розцвіли білим квітом тіста, ловила теплий погляд її голубих очей і ледь помітний усміх. Хліб треба виробляти теплими руками і добрим серцем. І щоб був не глевким, запашним, як високе вранішнє сонце.Чому згадую про випікання хліба, про священнодійство маминих рук? Бо творення газети нашим невеличким колективом чимось нагадує мені оте щотижневе випікання хліба. Тільки це хліб духовний. І він має теж творитися з любов’ю, чистими руками і добрим серцем, бути не глевтяком, не підвугленим низьким коржем, а тим хлібом, що пахне і джерелицею, і полудневим серпнем, і віковічною мрією народу щоденно мати чесно зароблений хліб на столі, сонце у вікнах й добре слово на вустах.Упродовж чотирьох десятиліть журналістської біографії мені довелося працювати в чотирьох газетах — двох районках на Вінниччині, у “Столиці” й “Слові Просвіти”. Останню з них люблю найбільше, бо на її 16 шпальтах можна знайти аналітичні статті на суспільні теми, розповіді про видатних постатей минувшини і сьогодення, чесне і фахове дослідження маловідомих сторінок історії, а також добірки поезії, уривки прозових творів, репортажі з виставок і концертних залів. Мені цікаво було читати і перечитувати статтю про Павла Загребельного, дослідження про Катерину Білокур і Марію Примаченко, поетичні добірки Анатолія Бортняка, Павла Гірника,  Валентини Сторожук, Михайла Пасічника. Та хіба лише це? У кожній статті, готуючи її до друку, перечитуючи на шпальтах, знаходиш цінні думки, свіжі образи, крупинки життєвого досвіду, поради, як нам, українцям, навести лад у своєму домі, зробити державу сильною, багатою, морально просвітленою. Саме такими і мають бути журналістські матеріали, листи наших читачів, адже “Слово Просвіти” — газета особлива. Вона не просто інформує про події в державі, пише про турботи і сподівання людей, їхні творчі надбання, а прагне стояти на сторожі українського слова, бути оберегом духовності, високих гуманістичних ідеалів нашої нації. Хочеться, щоб кожне число газети було неповторним, запам’ятовувалося, викликало зливу телефонних дзвінків, листів, а шпальта “Читацьке віче” була трибуною не лише кількох десятків наших найактивніших дописувачів, а щирим, небайдужим, відвертим голосом десятків тисяч передплатників.І тут я підійшла до найголовнішого, що спонукало написати ці рядки. Чому разовий наклад газети, яку творять не лише кілька штатних журналістів, а й ряд видатних особистостей — академіків, професорів, Шевченківських лауреатів, яскравих представників творчої й наукової еліти — становить лише сім тисяч? І це тоді, коли ВУТ “Просвіта” об’єднує у своїх лавах 280 тисяч учителів, викладачів, бібліотекарів, старшокласників і студентів, ветеранів праці й працівників різних галузей народного господарства. Якби хоч кожен десятий просвітянин передплатив свій рідний тижневик, ми мали б тираж близько 30 тисяч. Отож саме за числом передплатників надалі судитимемо про те, чи дієвими є обласні, районні й первинні осередки “Просвіти”, існують вони лише на папері чи є живими носіями національної ідеї.Якби передплатили видання всі школи, бібліотеки, середні й вищі навчальні заклади, громадські організації, наклад газети сягнув би далеко за 45 тисяч. Це було б рентабельне видання, працівники якого мали б постійні відрядження у реґіони, редакція могла б дозволити собі власкорів у кожній області, що дало б змогу зробити матеріали оперативнішими, збагатило б тематичну палітру, стильове різноманіття.Річна передплата на нашу газету становить усього 46 гривень 44 коп. Сьогодні це вартість однієї гарної коробки цукерок чи трьох троянд. Цукерок, які Ви принесете в подарунок дорогій людині, вистачить на вечір. А річна передплата на газету, подарована матері, сестрі, братові чи другові, рідній школі чи улюбленому вчителеві, приноситиме їм радість упродовж усього наступного року. Якщо Ви досі не передплачували нашої газети, не мали змоги купити її в кіоску, а українська періодика продається не всюди, радимо зробити передплату вже тепер на останні три місяці 2009 року, витративши на це 11 гривень 61 коп. Це вартість трьох кілограмів картоплі. А отримаєте щотижня 16 сторінок добротної інформації, цікавих інтерв’ю, мудрих і виважених роздумів на теми, що вас хвилюють. Попереду — пора важлива, неспокійна, навіть тривожна: Україна обиратиме свого Президента. До виборів залишилося менше п’яти місяців. Як же Ви зможете в цей час обійтися без газети, яка триматиме руку на пульсі життя, з перших уст нестиме Вам слово правди, надії, розради і поради?Сподіваюся, що серед наших передплатників побільшає вчителів, адже саме вони — носії духовності в кожному селі, райцентрі, де, на жаль, не купиш “Слова Просвіти” в кіоску. Публікації відомих мовознавців Івана Ющука, Олександра Пономарева, Ірини Фаріон та інших знавців рідного слова допоможуть учителям української мови поглибити знання, вийти на вищий рівень професійної майстерності. А викладачам літератури наша газета вкрай потрібна, особливо шпальта “Про-читання”, де знайдете рецензії, статті про новинки художньої літератури.Маю надію, що шпальти “Рідний край”, “Село на нашій Україні”, “Малі міста України” приваблять десятки, сотні активістів земляцьких організацій, що діють у столиці, адже їм цікаво знати, що відбувається на малій батьківщині, як живе рідна сторона.З кожним роком активнішає туризм, не лише молодь, а й поважні добродії прагнуть більше пізнавати Україну, її старовинні замки і палаци, гори і степи, міста і села, де жили видатні особистості. Газета більше писатиме про ті визначні місця, що приваблюють вітчизняних і зарубіжних мандрівників, розкриватиме дивовижжя ландшафтів і непізнані скарби музейних експозицій. Люблю газету “Слово Просвіти”, що заполонила весь простір моєї душі. Хочу, щоб і вам вона стала добрим другом, порадником, супутником у близьких і далеких дорогах.Прочитавши ці рядки, напишіть нам, що сподобалося у газетних публікаціях, на що варто звернути увагу, що випало з нашого поля зору. І не забудьте залучити друзів і знайомих до гурту наших передплатників. З нами ті, хто вболіває за майбутнє нашої мови, культури, освіти, всієї держави. Хто творить щоденний хліб насущний, хліб духовний.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment