ДУХОВНІ ТВОРИ МАЮТЬ ДОВГЕ ЖИТТЯ

Святитель Димитрій (Туптало), митрополит Ростовський — автор всесвітньо відомого багатотомного твору “Житія Святих”, великий чудотворець, подвижник, учитель, патріот, вигнанець і страдник. Народився в містечку Макарові в родині сотника Київського полку. Навчався у Києво-Могилянській академії (тоді колегіумі). Після постригу 9 липня 1668 р. жив у Київському Кирилівському монастирі. З 1675 до 1700 р. — ігумен і проповідник у різних українських монастирях (Густинський, Чернігівський, Батуринський, Києво-Печерська лавра).Як і всі українські святі та видатні діячі того часу, Димитрій був прихильником самостійності Української Церкви, бо на його очах відбувалася руїна доти незалежної Київської митрополії, протизаконно проданої 1686 р. заможній Москві. На його очах високу духовну освіту, культуру, мову, споконвічні традиції святої Русі поглинала, грабувала, привласнювала, нищила й нівечила північна імперія, керуючись, звичайно ж, не Божими заповідями, а правом сильного. Запроваджували не знані доти в Україні тілесні покарання священиків, хабарництво, доноси, жорстку цензуру, насильство…За наказом Петра І Димитрія було направлено, а точніше, вислано до Росії, Ростовської єпархії — християнізувати цей неозорий край. Побожний святитель-українець став для російської землі воістину апостолом, новим Золотоустом, як іменує його Церква. Він заснував тут навчальні заклади. Могутнє слово владики, а ще більше — апостольське життя: Христове смирення, нездоланна лагідність, самозречене служіння Богові й людям, полум’яна молитва — усе це духовно воскрешало людей, змінювало край, перетворювало його на осередок культури і просвіти.Лише після проголошення української незалежності ім’я Святителя повернулося на рідну землю і було тут належно вшановане. У Макарові діє церква в ім’я Димитрія Ростовського УПЦ КП, де зберігається частина його нетлінних мощей. На в’їзді в селище встановлено пам’ятник святому, щороку проводять фестиваль духовної музики імені Данила Туптала тощо. Багато в Макарівському краї нині пов’язане з ім’ям святого, багатьох творчих людей нині він надихає на нові звершення.Цьогорічний випускник Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. М. Бойчука Євген Марчук вразив викладачів і поціновувачів мистецтва дипломною роботою — іконою Святителя Димитрія Ростовського. Перш ніж запитати художника про його творчі задуми, зазначу, що він ще 2004-го, 17-річним, став членом молодіжного об’єднання Національної спілки художників України, відбулося вісім всеукраїнських виставок. Працює в техніці станкового живопису та графіки.— Євгене, чому ти обрав темою дипломної роботи саме образ Святителя Димитрія?— Мій батько — родом з Макарівщини, з села Козичанки. Звідти походить мій рід, тому мені давно відоме ім’я Святителя Димитрія. Знаю про його життєвий шлях і спадщину, яку цей діяч залишив майбутнім поколінням. Як художника мене зацікавили зображення святого, виконані за його життя і пізніше, вже після канонізації. Виявилося, що досі не було професійно виконаних ікон Димитрія Ростовського. Всі його образи — народні. Тому я вирішив заповнити цю прогалину і створив на основі прижиттєвого українського барокового портрета Данила Туптала ікону Святителя Димитрія Ростовського, яка стала моєю дипломною роботою.— Писати ікону, напевне, нелегко, вона, мабуть, стала важливою віхою твоєї творчості. Якою буде її подальша доля?— Ця робота виконана в техніці темперного живопису на дошці. Я працював над нею півроку, ретельно вивчаючи кожну деталь оригінального портрета. Роботу оцінили на відмінно, було багато позитивних відгуків. Тепер вона, як дипломна, два роки зберігатиметься у фонді інституту. А після того хочеться, щоб вона назавжди “оселилася” в Макарові, на батьківщині Святителя, в церкві його імені.— Гарний задум! Можливо з часом вона стане місцевою реліквією.— Духовні твори завжди мають довге життя. Тож сподіваюся, що й мій скромний внесок у духовне життя краян знайде своє місце, ікона прикрашатиме храм довгі роки.— Які твої подальші творчі плани? Працюватимеш в іконописі надалі?— Найближчим часом збираюся розписати каплицю, яку будують у центрі батьківського села Козичанки. Це великий і трудомісткий проект. Його виконання займе понад рік. Але я впевнений, що все буде гаразд. Крім того, продовжуватиму роботу в своїй основній техніці станкового живопису та графіки.— Залишається побажати тобі успіхів, натхнення і подальших творчих звершень.— Дякую. Намагатимусь стати хорошим художником.Спілкувався Євген БУКЕТ

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment