Катерина КАЗАКОВА, читачка й шанувальниця тижневика,с. Гореничі, Київська обл.Тижневик “Слово Просвіти” передплачую давно. Щочетверга чекаю з нетерпінням свіжого числа, бо це моя газета за духом і змістом. Тут і література, й економіка, й історія, й політика, бо в наш час боротьби й протистоянь від неї не сховатись. Усе це подано неупереджено, демократично, грамотно й цікаво.Розгортаю тижневик і дивлюся, чи є мої улюблені автори: Петро Антоненко, Ніна Гнатюк, Любов Голота, Надія Кир’ян, Віктор Баранов, Дмитро Дроздовський та інші. Майже всіх слухаю й на “Радіо “Культура” і радію, що є такі люди. Вони підтримують мою надію, що Україна відродиться, зміцніє, стане справді незалежною, її поважатимуть у світі. Уроки української мови Івана Ющука, публікації Ірини Фаріон, Михайла Слабошпицького, Володимира Скляра розкривають очі на те, над чим ми не замислювалися раніше.Моє дитинство минуло в Росії, рідну мову забула, а коли повернулася в Україну, в школі звільнили від вивчення української. Дитиною цьому раділа, аж тепер зрозуміла, що це була політика радянської влади, спрямована на наше зросійщення. І нині, у незалежній Україні, ця політика ще живе й діє. Інформаційний простір майже весь у руках окупантів: і газети, й книжки, і телебачення, й радіо. І тому ваша газета, “Радіо “Культура”, інші патріотичні ЗМІ дають надію, що “ще не вмерла Україна”. Але може вмерти, якщо ми не чинитимемо опору.Дай Боже сили і наснаги нам усім. Вірю, що ми переможемо. Слава Україні!Надія ДАНИЛЕВСЬКА,поетеса, фольклористка, вчителька народознавства,м. КиївТижневик “Слово Просвіти” читаю давно. Було дуже добре, коли його передплачували всім письменникам. У тижневику друкують цікаві матеріали: політичні, патріотичні, поетичні, мистецькі. Нині часто купую газету в Будинку письменників або в кіосках.Треба, щоб про передплату “Слова Просвіти” для шкіл, бібліотек, ВНЗ подбала держава, адже у тижневику багато корисного для освітян.У тридцятому числі мене глибоко вразило звернення Патріарха Філарета до українського народу з приводу візиту в Україну Московського патріарха Кирила “Не в силі Бог, а в правді”. Вважаю, що боротьба за Церкву — політична. У світі існує одна помісна Церква. Бог єдиний, і розділяти його — гріх.Думаю, що об’єднанню вірян сприятимуть мистецькі заходи: християнські фестивалі, видання християнської літератури, зокрема дитячої. Нещодавно вийшла моя книжка “Великдень в українській поезії”. Переглянувши літературні твори від ХІІ століття, знайшла понад 100 віршів на великодню тематику. Це і класика — Іван Франко, Ліна Костенко, і молодші автори — Галина Маніва, Зоя Жук. Вони упорядковують збірники, редагують, пишуть. Це дуже важлива справа. Олена ЗАДВОРНА-ГАЛАЙ,вчителька української мови і літератури Київського ліцею № 157Серед усіх ЗМІ українською мовою обов’язково відшукуємо потрібне, бажане. Те, що надихає на віру й довіру, патріотизм не в затертому сенсі цього слова. Хочеться, щоб зі сторінок газети чи журналу віяв свіжий дух любові до України, того єдиного джерела, звідки нам жити і творити. Шукаєш дивосвіт краси, від якої стаєш добрішим, виваженішим, врівноваженішим, наближаєш у трепеті щодня себе до себе. Це — важливо. Тому газету “Слово Просвіти” читаю з благоговінням і наснагою. Вона того варта.
