«Я ЛЮБЛЮ ВАС УСІХ, А НАЙБІЛЬШЕ ЛЮБЛЮ УКРАЇНУ»

Кожен концерт народного артиста України Степана Гіги — це аншлаг і воістину свято душі. Разом із його піснями хочеться любити, вірити, плакати, сміятися, мріяти, сподіватися, прощати. У цьому переконалися жителі та гості селища Млинова, до яких із концертом завітав Степан Гіга. А про всенародну любов до артиста свідчить хоч би такий факт: одна із млинівчанок-прихильниць його таланту аж п’ять разів виходила на сцену, щораз даруючи співакові пишний букет троянд. Стільки квітів під час одного концерту від однієї особи, зізнається артист, він ще ніколи не отримував. 

ЗавдЯки таким пІснЯм украЇнцІ повертаютьсЯ в УкраЇнуСтепан Гіга — перший з українських співаків, який отримав “золотий диск” із нагоди появи мільйонного примірника його аудіоальбомів. Це ще одне підтвердження всенародної любові. Зокрема, його “Яворину”, присвячену світлій пам’яті Назарія Яремчука, слухають усі, як національний гімн, — стоячи. Коли звучить його пісня “Друзі мої”, публіка по-справжньому здружується, кладучи одне одному руку на плече. А “Дорога до храму” спонукає задуматися над сутністю життя. 

Щось схоже було й у Млинові, центральний майдан якого заради Гіги наповнився настільки, що, як кажуть, яблуку ніде впасти. А з цього велелюддя виокремлювалася симпатична молодиця, яка під час концерту раз по раз посилала свого чоловіка до квіткового магазину, щоб вручити букет народному артистові України.— Та що там п’ять букетів, наша сім’я готова “потопити” Гігу в морі квітів, — зізнається пані Надія. — Він на таку прихильність заслуговує.— Деякий час мені довелося жити в Італії, — доповнює дружину Василь Козачук. Їдучи туди, прихопив із собою диск із піснями Степана Гіги. Потім разом із земляками, які прийшли на гостину, слухали пісні. Одна із заробітчанок не витримала і каже: “Гіга мене настільки розчулив, що завтра повертаюся в Україну”.Лише один концерт — без “Яворини”— Приємно чути такі слова, — прокоментував почуте і побачене народний артист України. — Хоч, як на мене, не варто було чоловікові так витрачатися на пишні букети. Часом маленька польова квіточка вартує більше. Зрештою, найважливіше — щирість. У свою чергу намагаюся бути щирим, коли пишу й виконую пісні про любов, про жінок. Недавно почув одну прекрасну філософську фразу: “Якщо тобі щось дано безплатно, то безплатно його і віддай”. На її підтвердження наведу ще слова священика, який сказав: “Знаєш, Степане, а ми з тобою виконуємо однакову місію. Я виходжу перед олтарем і проповідую людям добро. І ти виходиш на сцену і проповідуєш людям добро. До церкви людей ніхто не заганяє. І на твої концерти також люди йдуть за велінням серця”. Звичайно, це високі слова. А за ними — відповідальність. Бо не маєш права донести до людського серця бодай краплину фальші. Усе має бути правдиво і щиро, що й намагаюся робити, як повелів Бог, від Якого — мій талант.— Ми зустрілися на самому початку бабиного літа. А перед тим у Вас концерти… Невже так і не знайшлося влітку часу на відпочинок?— Склалося так, що часу не було ні на море, ні на гори. Але артист повинен бути щасливим від того, що у нього бракує часу на відпочинок, що його всенького поглинає творчість. Щодо моєї творчості, то віднедавна пишу пісні для доньки Квітослави, заслуженої артистки України, й сина Степана. Невдовзі має вийти їхній спільний альбом. Дуже тішуся, що їхній спів полонить серця. Восени готуюся концертним туром містами України відзначити свій полудень віку. Планую також концерт у столичному Палаці “Україна”. Сподіваюся, що Бог мені допоможе у здійсненні цих планів-задумів і водночас у написанні нових пісень, якими артист повинен постійно поповнювати свій доробок. — Глядачі під час концертів просто вимолюють у Вас “старі” пісні, особливо “Яворину”, як трапилося сьогодні.— “Яворина” — особлива пісня. Вона написана на слова прекрасного поета Степана Галябарди, присвячена світлій пам’яті незабутнього Назарія Яремчука. Спочатку називалася “У райськім саду”. Під час одного з концертів за кордоном я не заспівав її, за що наразився на післяконцертне нерозуміння публіки. Водночас варто зрозуміти, що ця пісня пройнята сумом і печаллю, і не завше співзвучна з урочистостями. У такому випадку своє слово каже глядач. Приміром, у Млинові на святі люд почав навіть скандувати: “Яворину! Яворину!” Як тут відмовиш… Символічно: коли звучать перші акорди, всі піднімаються з місць і слухають стоячи. Це найдорожча данина пам’яті всім талантам, усім вірним синам України.Спілкувався Євген ЦИМБАЛЮК,Рівненська обл.

З біографії Степана ГігиНародний артист України Степан Петрович Гіга народився 16 листопада 1959 року на Закарпатті. Навчався у Київській консерваторії. 1995 року вийшов перший сольний альбом співака “Друзі мої”. Згодом з’явилися ще два: “Вулиця Наталі” й “Троянди для тебе”. Саме альбом “Вулиця Наталі” став для Степана доленосним — 2002 року продаж сягнув мільйона примірників. Степан Гіга першим в незалежній Україні отримав “золотий диск”. 1998 року став заслуженим артистом України, 2002-го отримав звання народного артиста. 1989 року було створено гурт “Друзі мої”, з яким артист працює досі.Степан Гіга одружений, має двох дітей. Дружина Галина — колишній адміністратор Закарпатської філармонії, нині — директор студії звукозапису “GIGARecords”. Донька Квітослава і син Степан часто гастролюють разом із батьком, із сольними номерами, виконують пісні на його музику.  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment