РЕАЛІЇ ЧАСУ ЧИ ПОЛІТИЧНА ГРА?

Уже досить давно в Україні поняття “політика” та “політична гра” стали синонімами. Навіть найжорстокіша гра має правила, табу та обмеження, окрім політичної, де панує вседозволеність і безмірність. Діє правило: всі способи дієві, якщо вони приводять до мети.

Наталія АНТОНЮК Часто питання, які повинні бути категоричними, стають забавкою для політичних махінацій. І державна недоторканність, і національні цінності не раз ставали темами для жвавої дискусії між політиками. Одна з таких тем — мовне питання, що, як правило, пожвавлюється перед президентськими виборами. Зокрема, 5 вересня під час урочистих заходів на меморіальному комплексі “Саур-могила”, присвячених 66-м роковинам звільнення Донбасу від фашистських окупантів, лідер Партії реґіонів Віктор Янукович заявив, що буде створено комфортні умови для розвитку російської мови і культури російськомовного населення України. А ще раніше в ефірі Одеської обласної телерадіокомпанії повідомив, що у разі обрання його Президентом він зробить усе для того, щоб російська стала другою державною в Україні. Слід зазначити, що Януковича підтримує значна частина політичного прошарку, і що важливо, наша добросусідська Росія, яка активно втручається в національні питання. Свідчення цьому — звернення президента Росії Дмитра Медведєва 11 серпня, в якому він обурюється тим, що в Україні не вщухають “кампанії, пов’язані з витісненням російської мови з українських ЗМІ, освіти, культури, науки”. Ми вирішили запитати у простих українців, чи підтримують вони ідею офіційної двомовності. 

Юля, студентка, 20 років (обурено): Я категорично проти російської мови як другої державної в Україні. Мені навіть думати не хочеться про можливість ухвалення відповідного закону, адже для багатьох щирих українців це стане не лише неприємною новиною, а й жорстоким ударом по національній гордості. Навіщо нам в Україні російська мова? Нехай вона буде офіційною в Росії! До речі, російські політики чомусь особливо не переймаються проблемами українців, що проживають на території Російської держави. Наш народ має красиву, мелодійну українську мову, яку потрібно берегти й розвивати, адже це наша духовна фортеця.Лідія Василівна, 49 років, кондитер (стомлено):Позитивно. В Україні проживає багато російськомовних громадян, які мають право на другу офіційну мову — російську. Хоч я спілкуюсь українською, моє повсякденне оточення здебільшого російськомовне. Знаю, що в багатьох школах і університетах у вжитку також переважає російська мова. До речі, нещодавно мій онук, який змалечку привчався розмовляти українською, після дитсадка почав вживати російські слова. Звісно, це негативно, однак реалії нашого часу такі, що скрізь лунає російська мова, і з цим нічого не зробиш. Тож нехай кожен спілкується, як йому зручніше, — російською або українською. Валерій, 60 років, пенсіонер (активно):Я проти того, щоб вводили російську мову як другу офіційну. Українська мова — наша гордість. Хоч я закінчив російську школу, деякий час спілкувався лише російською, однак не підтримую ідеї двомовності. Хочу, щоб мої внуки навчалися рідною мовою й вивчали українську культуру. Однак, на мою думку, українці ще не зовсім усвідомили потребу підтримувати свою мову. І тому завдання культурної еліти — поступово, виважено змінювати нинішній стан української мови, не звертаючи уваги на перепони, які ставлять російськомовні. До того ж, прийняття відповідного законопроекту зведе нанівець усі досягнуті позитивні тенденції в розвитку української мови.Андрій, 48 років, підприємець (вперто):Підтримую ідею введення російської мови як другої офіційної. Адже ті громадяни, які спілкуються російською, мають право на реалізацію власних інтересів. Я родом з Луганської області, де переважає російськомовне населення, і тому висловлюю думку тих людей, які з дитинства привчилися до іншої мови. Російська — мова більшості громадян України, тому не бачу нічого поганого, щоб це було визнано на державному рівні. Законодавче закріплення двомовності в Україні — справа потрібна, така, що об’єктивно відображає українську сучасність.Олексій, 18 років, студент (розгублено):Вважаю, що в Україні має бути лише одна офіційна мова — українська. Думаю, що політикам усі сили потрібно використати не на роздування ворожнечі між російськомовними й українськомовними, а на подолання такого негативного явища як суржик. Молодь і так дуже тяжко знаходить компроміс між власними духовними переконаннями й реальною мовною ситуацією, а в разі затвердження російської мови на офіційному рівні більшість зовсім перестане спілкуватися рідною. Мені здається, що українська мова, як динозавр, вимре. Анастасія, 34 роки, журналістка (аргументовано):Я категорично проти введення російської мови як другої офіційної в Україні. На побутовому рівні людина має право спілкуватися, як їй зручно, але на офіційному наша мова — це атрибут української державності. Мине час, виросте нове покоління, яке народилося вже в незалежній Україні, й питання другої офіційної мови вже не буде актуальним, а здаватиметься безглуздим і штучним. Вважаю, що українській владі потрібно виявити наполегливість і принциповість у цьому питанні, попри зовнішній опір наших сусідів, що стає дедалі помітнішим і жорсткішим. А паралельно слід відроджувати інтерес до рідної української мови: високоякісним викладанням у дитсадках і школах, виданням українськомовної літератури, досконалим перекладом фільмів (до речі, нині український дубляж дає фору російському), цікавими молодіжними телепрограмами, як, наприклад, шоу “Файна Юкрайна”, різними музично-культурними акціями, схожими на фестиваль Олега Скрипки “Країна мрій” тощо. А розмови про другу офіційну мову — це перший крок позбавити Україну власного майбутнього, національного голосу. Микола Семенович, 74 роки, інженер (палко):Хіба російськомовним так погано живеться в Україні? Російська мова не має жодних утисків та обмежень. Натомість нам, українцям, слід бути наполегливішими й завзятішими у мовних питаннях. Школи повинні активніше проводити мовну просвіту серед молоді, а політична еліта — серед дорослого населення. Однак цей процес відбувається не дуже активно. Для того, щоб нас не сприймали як “хлопів незрячих, гречкосіїв”, нам потрібно стати духовно сильнішими.Отже, можна сказати, що найзагрозливіші для української мови не політичні передвиборні гасла, не політика Кремля і навіть не розповсюдженість російської мови в побуті, а те, що ідея двомовності поступово, невеликими порціями руйнівної отрути, потрапляє у свідомість українців. Те, що ми повинні сприймати обурливо й категорично, часто сприймаємо спокійно й байдуже. Однак залишаються українці, що гаряче протестують проти безглуздих заяв політиків, негативно ставляться до спроб нав’язати нам чужу мову. Вони розуміють, що всупереч дволиким Янусам української політики прості українці збережуть рідну мову. Наш народ століттями боровся за власну мову, а тепер добровільно знову впрягається в ярмо. Що це — свідомий вчинок чи рабські інстинкти? Невже так важко сказати просто “ні”, без хитрощів, без лестощів, без ультиматуму, без політичної гри?.. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment