ЛАБІРИНТ НА ВЕРЕСНЕВОМУ ОСТРОВІ

В’ячеслав ЛЕВИЦЬКИЙПрихід вересня, давнього прихильника викладацьких мантій, цього року міг би вразити більшість допитливих киян. Річ у тому, що, крім звичайних гамірних класів чи аудиторій, йому вдалося приворожливо відчинити двері до одного з найлегендарніших освітніх закладів. Ідеться про колегію Павла Ґалаґана, у залах якої Національний музей літератури України відкрив промовистий вернісаж.У його гемінґвеївській назві відлунює щось насторожене й водночас розкуте, але напрочуд співмірне вистояним осіннім починам. “Свято, яке завжди з тобою” — це лаконічна експозиція, у якій збігається кілька планів Дня знань. Календарно розпочатий 1 вересня, захід організував колектив видавництва “Педагогічна преса” на чолі з Юрієм Кузнецовим, доктором філологічних наук, членом-кореспондентом Академії педагогічних наук України, заслуженим працівником освіти України. А найголовніше — кілька поколінь відвідувачів до 12 вересня можуть ознайомитися з доробком художників, що оформлювали книжки.Андрій Віксенко, Цезарій Ганушкевич, Ольга Зернецька, Володимир Литвиненко, Валерій Соловйов — не лише переможці Всеукраїнського конкурсу підручників. Ці майстри вже успішно представляли роботи в Польщі, Німеччині й інших країнах. Урешті, саме їхнє багатоголосся в партитурі живопису, графіки, фотомистецтва може бодай натяково розкрити загадку, бентежливу для численних учнів, зокрема semper tiro. Звісно, бо хіба малоцікаве “задзеркалля” задачників і хрестоматій, а надто авторів видань?!.Урочисте відкриття виставки розпочала подякою “Педагогічній пресі” й напутнім словом до гостей заступник директора літературного музею Раїса Сеннікова.Василь Кремень, президент Академії педагогічних наук України, головний редактор журналу “Педагогіка та психологія”, слушно зауважив: сучасну підручникову традицію започаткувало видавництво, яке очолює Юрій Кузнецов. А художня подача у вихованні дитини значуща насамперед для підготовки позитивного світобачення.Голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка, письменник, народний депутат України Павло Мовчан наголосив на прикметній аурі Музею літератури. Вже неодноразово учасники виставок у цьому приміщенні здобували найвищу державну відзнаку — Національну премію України імені Т. Шевченка. Її варті й творці цьогорічного свята. Надто, що представлені картини справді “літературні”. Зокрема, роботи Володимира Литвиненка нагадали Павлові Мовчану символізм Моріса Меттерлінка й упевнили в рішучому розвитку питомо українського шкільництва. Академік Національної академії наук України Микола Жулинський, директор Інституту літератури, голова редакційної ради журналу “Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах”, зауважив, що вересневий захід — чи не перша ластівка у презентації не лише проектів видавництв, а й духовного життя їхніх колективів. Привітання учасникам адресувала й Катерина Ющенко, голова наглядової ради фонду “Україна—3000”. До її щирих побажань долучився Микола Берізко, заступник керівника департаменту Секретаріату Президента України.Виправдав очікування відвідувачів і Юрій Кузнецов. Він — не лише вимогливий видавець, а й дослідник імпресіонізму. Оскільки більшості художників притаманні відлуння цього стилю, коментар науковця виявився дивовижним “прологом”.Три музейні зали підказують, що “позапрограмовий” простір вересня навчального скидається на вигадливий лабіринт. Скоритись його заломистим поворотам змушує наскрізна серпанковість робіт Андрія Віксенка вже на початку експозиції. Мовчазні плеса і приспані срібні стежки художник виносить на туманне тло, ніби утопічний острів Лапута, відвіданий героєм Джонатана Свіфта.Цезарієві Ганушкевичу властиво з найнеобачнішої відстані вхоплювати краєвиди вивержень або рвучких скелястих підйомів. Завмерлі обриси на його полотнах миттєво пронизуються матіссівською пластикою й стрімкою насиченістю палітри. Блукальцеві “одвічним святом” зостається хіба здогадуватися: чи не робота над “Алгеброю і початками аналізу” навіяла Ганушкевичу напружено-“параболічну” формулу?Здавалося б, полотна Володимира Литвиненка ще суттєвіше загострюють конкретику спостереженого. Правда, це відбувається непередбачувано. Художникові — дбайливому натхненнику виставки — притаманна окресленість плетива підсвідомого. Цьому й присвячено один із представлених циклів. Автор теж опредмечує передні плани, найретельніше — у портретах. Фактура його героїв часто по-бароковому повновида й життєствердна, втім, із мимовільною босхівською надреальністю зажури. Через це їхні збуремлені краєвиди вдало перегукуються з Віксенковими “острівними” теренами. Як і олюднені фотопанорами Валерія Соловйова, де за кожним примруженням криється дещиця внутрішнього сяйва.Зрештою, найподібніша до нитки Аріадни підсумкова й пам’ятлива добірка робіт Ольги Зернецької. Кожному з її образів (а це здебільшого квіти) характерна легка стрункість. Силуети півників або гладіолусів зависають на прозорому тлі, мовби півзасвічені негативи. Найзахопливіше те, що кожен — з ретельно з’ясованою ботанічною латинською назвою! “Ноктюрн” — так іменується один із циклів мисткині. Чи пов’язаний він лише з колористичним задумом? Вочевидь, проте відчуття естетичної гри з формами, завдяки якій “початок свята” вивершується “повечорілим” жанром, не минає.Приємно, що 7 вересня у залах музею також розпочалися київські педагогічні читання. Вони відбуваються в рамках діяльної співпраці ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка з викладачами міста. Новий навчальний рік означений шефством просвітян над школами, названими іменами видатних літераторів. Упродовж запланованого діалогу вивершуватимуться славетні традиції Бориса Грінченка та Лесі Українки, що стояли біля джерел столичної “Просвіти”. Саме таким взірцем керуються їхні сучасні послідовники, віднедавна очолені заступником начальника Головного управління освіти м. Києва Василем Герасименком. За мету ж уже накресленого малярського маршруту організатори вбачали наснажливий доказ співпраці всіх співробітників “Педагогічної преси” — від директора до коректора. Їм це вдалося довести. Тому невипадково при виході перші відвідувачі побачили батикову мжичку, що здіймала музей, ніби повітряний острів.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment