БАЛАДА ПРО СЛОВО

Аркадій МУЗИЧУКЗабирали в рабство рідну мову(І нема страшнішої біди). І тоді одне маленьке СЛОВО Непокірно стало на диби.І забрали СЛОВО у солдати, Розіп’яли СЛОВО на хресті… А воно воскресло… І на страту Букви повели тоді святі.Без ридання, каяття, без зброї, Наче полонені не вони, П’ятеро одна біля одної Стали букви гордо до стіни.І здригнулись руки у чужинців (Може, свій згадали алфавіт). Щоб вбивати букви поодинці —Ще не знав такого білий світ.“Може, підірвати усіх разом? Чи гуртом втопити у ріці? Спопелити, отруїти газом?” —Кат згинає пальці на руці.До тортур і звиклі, і охочі Радилися зайди допізна. А коли звели на букви очі, Там стояло СЛОВО… як стіна!

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment