«ХОЧЕМО БУТИ РАБАМИ»

Саме таку мету ставлять ті містечкові малороси, про яких у “Слові Просвіти”, ч. 34 пише журналіст Федір Шевчук. Реакція на його публікації була несподіваною — цинічною й підлою.

Микола МОРОЧИНСЬКИЙ,голова Бершадського райоб’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка,Вінницька областьІдеться про його матеріали в місцевій та всеукраїнській пресі про те, як провінційні власники різних закладів, зневажаючи державну мову, малюють вивіски та рекламу російською. Вони ще й налаштовані агресивно проти тих, хто їм зауважує на їхнє малоросійство.…Напередодні Дня Незалежності на 10-кілометровому відрізку дороги від Бершаді до Вінниці хтось під прикриттям темряви понаписував на зворотному боці дорожніх знаків різні образливі слова на газетяра. 

Журналіст не сумнівається: це саме ті “малороси”, “дядьки отечества чужого”, про яких ідеться в його публікаціях. І хоч у тих статтях не названо жодного прізвища, але ж наведено приклади назв магазинів. Так що “герої” себе впізнали. Замість того, щоб просто виправити вивіски, вони витягли зі смердючої бочки квача і ще раз продемонстрували своє прагнення залишатися рабами… Єдиною їхньою метою було помститися журналістові за те, що нібито безпідставно образив їх. Але усвідомлюючи, що жодного аргументу на їхню користь у них нема, вони зробили свою підлу справу вночі, ховаючись від людського ока.— Це ще раз мене впевнило в тому, що моя позиція у відстоюванні державності української мови правильна, — каже журналіст. — І жодні мазюкання на стовпах не виведуть мене з рівноваги. Навпаки, така реакція свідчить, що потрібно ще активніше продовжувати тему. Але треба, щоб до цього долучалася громадськість, освітяни, органи місцевої влади. Іноді дивуєшся, чуючи на різних урочистостях патетичні слова з уст владців про державність, суверенітет, героїчні сторінки української історії, а через кілька десятків метрів від приміщень, де працюють представники місцевої влади, — заклад, при вході в який великими літерами написано: “МАГАЗИН РАБОТАЕТ”. Для кого він “работаєт”? У нашому районі абсолютна більшість населення — українці, а мешканці російського старообрядницького мікрорайону Пилипонівка чудово розуміють українську. Можливо, для когось це дивно, але намагаюсь не заходити у такі крамниці. Знаю, що є люди, які роблять так само. Справді, чому маю йти туди, де мою (і державну!) мову зневажають і мене мають за бидло? І хто? Нібито свої ж… А фактично — раби, які не хочуть ставати вільними, навіть у слові. Своїми писаннями на стовпах вони ніби промовляють: “Ми не хочемо бути вільними громадянами, дайте нам спокій, як були рабами, так і хочемо ними залишатися…” Поки що зрушень із заміною вивісок нема. Місцева влада на це дивиться крізь пальці.Журналіст Ф. Шевчук аргументовано відповів опонентам через газету. Бо ж на його публікації надійшло чимало відгуків і від людей цивілізованих, вихованих. Тож навіть не згодним із позицією автора матеріалів про містечкових малоросів місцева районка “Бершадський край” надала місце на своїх шпальтах. Федір Харитонович — не просто патріот, він людина з активною життєвою позицією. Свій вільний час присвячує роботі в архівах, бібліотеках. Автор майже десятка краєзнавчих книжок. Серед них — “Слово на долоні”, “Вогонь в одежі слова”, “Свято серед будня”, в яких зібрано етюди, есе, статті про мову. Журналіст — постійний учасник загальноукраїнського конкурсу “Українська мова — мова єднання”, не раз ставав лауреатом. А ще він редагує книжки місцевих авторів. Почесне звання заслуженого журналіста України підтверджує щоденною напруженою працею, постійним творчим пошуком, здобутками на газетярській ниві. Звичайно ж, він — активіст районного просвітянського об’єднання, заступник голови. Був делегатом VІІ з’їзду “Просвіти”. Словом, небайдужа людина. І саме цю небайдужість, невміння пройти повз несправедливість не можуть йому простити ті, хто позбавлений почуття патріотизму, для кого звичний стан холуйства, а точніше — рабства. Це й вилилось у ті образливі написи, які ніхто не поспішає стирати. Більш того, знайшлись охочі, які пропонували журналістові: “Зітремо ті слова, але за добрячий могорич”. На це Ф. Шевчук, не позбавлений почуття гумору, сказав: “Чому я маю ще когось підмогоричувати? Хоч написана на тих знаках всіляка нісенітниця, образливі й брехливі слова, але ж вказано і прізвище. А це реклама, яка зацікавлює, привертає увагу до публікацій. Тож оті дьогтемази, самі не усвідомлюючи цього, зробили мені добрячий піар”.Як закінчиться справа з тими написами, невідомо. Добре знаю одне: журналіст, послідовний борець за утвердження державності української мови, її розквіт і культуру, і далі стоятиме на цих позиціях. І ніхто його не виведе з рівноваги.  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment