Ольга СОЛОГУБ“Жуть! Парніша!” — безсмертні слова Еллочки Людоєдки з роману Ільфа і Петрова “12 стільців”, яка мала в своєму лексиконі лише тридцять слів й аж ніяк від цього не страждала. Зі спостережень за молоддю мимоволі доходиш висновку, що й у ХХІ столітті “еллочок” вистачає. Тож озброївшись блокнотом і ручкою, вирішила з’ясувати: яка ж вона, мова сучасної молоді?Людям старшого віку іноді важко знайти спільну мову з молодим поколінням. Це й не дивно. Адже потрапляючи у середовище “просунутої” молоді, ти вже не дівчина, а бейба, чікса чи гьорла, хлопці ж іменують себе реальними пацанами, пациками або чуваками. Такі суб’єкти замість українських слів прекрасно, дивовижно, чудово висловлюють емоції простіше: супер, клас, жесть, закачаєшся, муть, чумовий, капець, хана, лафа, кайф, прикол, не хіло, ульот, офігєнно…Мій знайомий вісімнадцятирічний Ігор досконало володіє такою лексикою. На запитання, чому він постійно вживає сленгові вирази, почула:— Щоб реальні тіпи не думали, що я забитий лох! Це, в натурі, кльово і модняво!Подаю відповідь дослівно, щоб показати катастрофічну деградацію в мовленнєвому розвитку деяких представників вітчизняної молоді. Дивина: величний народ, який мав таких геніїв слова, як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Максим Рильський, власними руками нищить неоціненний скарб, що заповіли нам предки, — наймелодійнішу в світі українську мову!Ми живемо в третьому тисячолітті, час диктує умови, й мода на слова теж змінюється. Наприклад, у 20—30-ті роки ХХ століття можна було почути дуже багато так званих блатних слів — із жаргону злодіїв і безпритульних (походили такі вирази від переосмислених діалектизмів). Коли найбідніші селяни дореволюційної Росії їли хліб, розім’ятий у квасі, вони навіть не здогадувалися, що назва цієї невибагливої страви мура слугуватиме пізніше для означення зовсім іншого. Мура нині — це неприємні або нецікаві людям речі. Навіть у словнику В. І. Даля вже є жаргонізми кльово, стирити, блат.Багато хто вважає, що вживання сленгових слів і жаргонізмів властиве молодим неосвіченим людям або вихідцям з неблагополучних сімей. Це не так. Досліджуючи тему, я уважно прислухалася до розмов людей навколо. Навіть на перший погляд солідні особи з вищою освітою і неабияким статусом послуговувалися сленгом: лажа (невдача), чувирла (дівчина), манатки (речі), бахнути чогось (випити), бахнути когось (вдарити).Склала рейтинг найуживаніших сленгових слів. Усім читачам старшого покоління хочу сказати: це не моя фантазія — це реалії сучасного життя молоді.Різноманіття слів, якими охрестили грошові знаки, просто вражає: мани, бабло, бабки, бабоси, башлі, лаве (до того ж, їх можна башляти, тирити, відстьогувати).Існує сленг шанувальників клубного життя. Щовихідних більшість юнаків і дівчат збирають двіжуху, тусовку чи тусню (компанію), щоб вирушити на веселу паті (вечірку) до нічного розважального закладу. Там затяті клабери відриваються, зависають, відтопирюються, балдіють, зажигають на повну (людськими словами — відпочивають), щоб у понеділок розповідати всім лузерам (невдахам), як напилися в хлам (до втрати пам’яті).Надія нації, що гризе граніт науки, теж не пасе задніх: студент знає, що йому не треба напрягатись над підручниками (вчитись), щоб препод (викладач) не завалив (не поставив двійки) на іспиті. Та кожен сподівається на шару (везіння). Усталені вирази, які, хоч-не-хоч, увійшли до загального вжитку: випасти в осад, ганяти понти, я гребу, зносить кришу, не треба ля-ля.Складається враження, що в гонитві “за крутизною”, незвичайністю й модою, ми, молоде покоління, втрачаємо відчуття спорідненості з власним народом, його історією й духовністю. До того ж, в українську мову, якою спілкується сучасна молодь, увійшло багато неологізмів. Бурхливий розвиток комп’ютерних і мобільних технологій додав до словника слова чат, інет, аська, девайс. Українська мова поповнилась назвами популярних видів спорту (вейкбординг, скейтбординг), сучасних напрямів у музиці (хард-рок, фанк, соул, психоделік), нових захоплень (брейк, графіті). Про такі явища в розвитку мови М. Рильський казав, що нові слова народжуються у мові щодня — в міру того, як родяться нові явища й поняття. Треба тільки завжди відрізняти органічно виниклі, потрібні неологізми від слів-брязкалець, іграшок. І це маємо зрозуміти. Тож усі разом плекаймо й розвиваймо рідну мову, яку ми з гордістю зможемо передати нашим дітям.Зізнаюся щиро, у моєму словнику з’явилося також багато сленгових слів (спілкування з відвідувачами нічного клубу, де я працювала, дається взнаки). Моя проблема — нездорове захоплення словами англійського походження (шузи, меседж, сорі, верівел). Цікаво, чи англійці вживають стільки само українських слів? Звичайно, намагаюсь боротися за чистоту мови, але, постійно перебуваючи в середовищі, де пропагують “модну” мовну культуру, утриматися важко — “круті” словечка все-таки проникають у свідомість. Однак завжди керуюся висловом В. Сухомлинського: “Слово — найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро…”
