РОДИННЕ КОЛО ПРОСВІТНИКІВ

Вдесяте відбувся міжнародний “Тиждень освіти дорослих” в Україні за сприяння Інституту ціложиттєвого навчання ЮНЕСКО. Тема цьогорічного тижня — “Освіта для дорослих сучасної родини”. Учасники Тижня зустрілися з членами Європейської асоціації безпеки, відзначили День Батька — засновника київської “Просвіти”, видатного українського просвітянина Бориса Грінченка, провели наукові конференції, семінари та “круглі столи” в Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті ім. Григорія Сковороди, у столичних Скандинавській гімназії та Європейському університеті, Чернігівському вищому професійному училищі сфери побутового обслуговування, оглянули музеї Лесі Українки, Миколи Лисенка, Михайла Старицького, Пантелеймона Куліша, Ганни Барвінок, побували в козацькій столиці Батурині. Відвідали мистецькі заходи: концерти сестер Тельнюк, мистецький звіт творчих колективів Севастополя в Палаці “Україна”, театральні вистави.

Надія КИР’ЯНУ Науково-методичному центрі аграрної освіти Міністерства аграрної політики України в Немішаєвому на Київщині, який очолює кандидат педагогічних наук Микола Хоменко, сприймають вихованців як членів великої родини. А сім’я чимала: 118 навчальних закладів І—ІІ рівня акредитації й 24 — ІІІ—IV рівня. Це 258 тисяч студентів і 17 тисяч педагогів. 

Про здобутки й турботи колективу розповіла заступник директора Тамара Угнівенко. Вона вважає, що саме сільські діти — носії української традиційної культури і можуть багато зробити для її збереження. Нинішній світ непростий з його віртуальними мультимедійними засобами, зневагою до родинних традицій, поширенням алкоголізму, наркоманії, незареєстрованих шлюбів, появою одностатевих сімей тощо. Щоб уберегти від шкідливих впливів молодь, педагоги вивчають, чим діти цікавляться, кого хочуть наслідувати. Провели анкетування. Понад 90 % студентів написали, що для них авторитет — батьки і лише 6 % зазначили, що беруть приклад із педагогів. Причини різні, одна з них та, що працю педагога держава не цінує. Багато талановитих викладачів покинули роботу за фахом і пішли заробляти на базари, будови тощо. 28 % позитивно ставляться до незареєстрованих шлюбів. Це означає, що вони бояться відповідальності, не хочуть мати дітей. Нація деградує. У цій ситуації педагоги мають докладати величезних зусиль, щоб зацікавити дітей, спрямувати на добро. Центр над цим працює. Президент Ющенко ініціював весняну толоку. 100 тисяч студентів і викладачів щовесни підтримують цей почин. Аграрникам доручили закласти парк у Батурині. Педагоги зібрали відмінників навчання, підключили дорослих і посадили 1500 дерев. Три роки їх доглядають, підсаджують. Усе доросле населення було здивоване, з яким захопленням працювали студенти. Директор коледжу щороку звітує перед громадою Немішаєвого, на цей звіт збирається до 800 людей. Працює телефонна лінія довіри, на якій вихователь може відповісти на питання батьків. У навчальних закладах проводять цікаві вечори, організовують всеукраїнські спортивні ігри, традиційний фестиваль “Софіївські зорі”, де в гала-концерті беруть участь 400—500 студентів тощо.“Родзинка” НМЦ аграрної освіти — Музей українського костюма та писанки, що його ініціювала і ним опікується Тамара Угнівенко. У створенні музею взяли участь понад 50 колективів аграрних ВНЗ, дослідивши специфіку одягу своєї області ХІХ—ХХ століть. Першими на пропозицію Тамари Миколаївни відгукнулися директор Борщівського коледжу Ярослав Козій та його заступник з виховної роботи Наталія Волощук. Зі студентами вони за три місяці відтворили жіночий і чоловічий костюми Тернопільщини. Нині в музеї — костюми всіх областей. “По зернинці визбирували студенти характерні особливості строїв своєї місцевості, їхню кольорову гаму”, — пише Т. Угнівенко в передмові до книжки про музей. А з яким захопленням розповідає про ці народні шедеври Тамара Миколаївна відвідувачам! Це справді диво. Костюми мають типові елементи: сорочка, плахта, запаска, керсетка, спідниця, фартух, вінок, стрічки, намисто, очіпок, чоботи; для чоловіків — штани, свитка, шапка, але різного кольору, з різними візерунками, технікою вишивки, оздоблення. У костюмі кожна людина, не втрачаючи належності до нації й місцевості, водночас може виявити власну індивідуальність, адже багатство візерунків — нескінченне. Візерунки не лише прикрашають, а й мають сакральне значення: сприяють добробуту, захищають від злих духів. Кожна квітка у вінку дівчини має символічне значення: чорнобривці — щоб не боліла голова, ромашка заспокоїть серце, квіти яблуні й вишні — мамина любов. Коричнева стрічка — символ землі-годувальниці; жовта — ясне сонце; зелена — природа, юність і краса; синя й блакитна — небо й вода; оранжева — хліб; фіолетова — розум; малинова — щедрість душі; рожева — достаток. Український костюм — це ціла філософія, життєлюбна, світла й добра.Над цим Тамара Миколаївна спонукає замислитися кожного відвідувача музею, а особливо студентів, причетних до його створення. Адже відтворюючи костюми, вони розмовляли з бабусями й дідусями, носіями народної мудрості, переймали їхній досвід, додавали ідеї, розкривали мрії.А творча фантазія юнаків і дівчат просто буяє. В музеї представлено найрізноманітніші писанки: традиційні крашанки, дряпанки, крапанки, мальовані воском, мережані, сорокаклини, травлені, зернівки, мармурові, вишиванки, фаберже тощо і навіть “церква зі страусового яйця”. Творять студенти разом із викладачами, батьками, братами й сестрами красиві вироби зі скла, дерева, інших матеріалів, картини зі шкіри, навіть з фарбованої манної крупи. Вони не лише в музеї, ними прикрашені стіни Центру. “Ось виставка художніх робіт директора Іллінецького аграрного коледжу Вінницької області В. Пиндуса. Хіба ж у такого наставника діти не виявлятимуть творчих здібностей?” — пишається кадрами Тамара Угнівенко. А на завершення екскурсії знайомить із донькою Ольгою. Родинне виховання дало добрі плоди: Ольга пише вірші, співає, малює, шиє костюми для виступів.У Немішаєвому учасники “Тижня освіти дорослих” почули багато цікавого. Зокрема, Надія Білик, завідувач кафедри педагогічної майстерності Полтавського обласного Інституту післядипломної освіти ім. М. Остроградського, розповіла про роботу “Вихід школи на нову модель”. Наприклад, за її теорією, Каленівська школа функціонує як школа — краєзнавчий музей, де кожен клас — філіал музею, Великопавлівська готує юних фермерів тощо. У педагогічній діяльності також величезний простір для творчості, а головне — підхід до кожної дитини, щоб учні знайшли власну ділянку роботи, де їм цікаво.Народна артистка України Людмила Марцевич поставила завдання подолати ізоляцію високого мистецтва від суспільства, запозичити досвід Німеччини, де дітей з наймолодших класів привчають до серйозної музики, а з шостого учні відвідують шість уроків музики на тиждень. Їх навчають не лише співати, грати, а й слухати твори.Світлана Ситникова, ректор Мінського обласного інституту розвитку освіти (Білорусь) висловила захоплення тим, скільки роблять в Україні, щоб зберегти українську ідентичність. У Білорусі — двомовність, і це неправильно. Світлана Володимирівна зуміла й здивувати нас: у Мінській області 35 % обласного бюджету виділяють на освіту. Нам би так!Підсумок Х міжнародного “Тижня освіти дорослих” зробив Сергій Болтівець, голова Всеукраїнського координаційного бюро Міжнародної громадсько-державної програми “Освіта дорослих України”, заступник директора Інституту психології ім. Г. Костюка АПН України. Він зазначив, що без “Просвіти” була б неможлива незалежна Українська держава. Робота ВУТ “Просвіта” ім. Т. Шевченка, Товариства “Знання”, щорічні “Тижні освіти дорослих” дуже потрібні. Українцям притаманні високі пізнавальні прагнення. Треба досягти того, щоб усі мали вищу освіту, працювали не лише з молоддю, а й зі старшим поколінням. Тільки тоді постане сильна, міцна, справедлива демократична держава. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment