ПРАВДА З ВЕРШИН І НИЗИН СУЧАСНОЇ ПОЛІТИКИ

19 вересня у Львові відбулося віче “Воля народу проти сваволі кланів”, організоване Всеукраїнським об’єднанням “Свобода”. Крім Олега Тягнибока, на вічі виступила депутат Львівської обласної ради Ірина Фаріон. Пропонуємо Вашій увазі її слово. 

Теза перша. Філософія меншого зла — це філософія зла.Горда і гідна нація не прощає зради політичних обранців. Однак у нас знаходяться такі, що трактують її “не як низьку хибу, як заперечення етичного почування, але дуже часто як щось геройське, а деколи навіть як щось ідеальне, продиктоване найвищим патріотизмом” (І. Франко). Люди такого типу мислення хитаються межи меншим і більшим злом, “лавіруючи поміж дощ”. Однак не існує в природі вибору між більшою чи меншою любов’ю, між власною й чужою дитиною, матір’ю чи батьком. Нема напівдня чи напівночі — є 24 години доби. 

Усе в цьому світі має свої абсолютні виміри. А тим більш політична зрада. Ми або живі, або мертві. Натомість тактика меншого зла весь час пропонує напівправду, напівзраду, напівлюбов, напіввідповідальність, напівжиття — здеморалізовано всю країну. Пропонований вибір принаймні між усіма чотирма (два Я і два Ю) — це ніби вибір між чотирма ніжками крісла. Жодна з них не здатна втримати тіло країни. І якщо ця народна енергія знов обере одну з ніжок, то такою кульгавою на тривалий час і зостанеться.Теза друга. Якщо ми християни, то чому в нашій голові рояться лише матеріалістичні думки? Де наша віра у Господа і самих себе?Степан Бандера казав, що “найпевніші ліки для виснаженої душі — це віра. Саме вона найбільше скріплює сили душі”. Натомість матеріалізм із типовими соціальними гаслами земля — селянам, фабрики і заводи — робітникам тощо призвів до того, що земля тепер зовсім не в селян, а фабрики і заводи — в руках 2 % чужинців. Спершу, знаємо, прийнято ці гасла через репресії й терор, і це призвело до виродження значної частини нації, що нічого, крім ідеології споживацтва, не сприймає. У її свідомості нема місця для пріоритету української мови, культури, історії, релігії — стратегічного україноцентричного, чи націоналістичного мислення з державницьким інстинктом в основі. Замість голови — шлунок, замість серця — кишківник, замість очей — гроші, замість відчуття Батьківщини — територія для зручного хомута, замість свободи — рабство. Себто, за Дмитром Донцовим, “не слава, а страва” — кінцева мета їхнього життя. Така соціальна маса не заслуговує на інших провідників, як має. Однак вона — не весь український народ. Нещодавно у своєму університеті побачила, як студенти розмалювали обличчя нової української космополітично-ліберальної чуми — Арсенія: “Україну врятує здорова нація чи Яценюк?” Так риторично перефразували молоді люди набридливі гасла цього національно відчуженого чоловіка. Отже, вона є, ця здорова нація: молода, енергійна, з непристосованим, а творчим і вибуховим розумом і пасіонарним та пристрасним серцем. Тож якщо ми християни, повірмо у самих себе, бо саме Господь нарік нас Українцями: “Язик і релігія не творять раси: одна єдина є річ, що творить расу: а то є кров” (Євген Маланюк).Теза третя. Корінь нашої проблеми тільки у психологічній площині. За Степаном Бандерою, “основна частина боротьби революційної організації з ворогом — це і є боротьба за душу людини”. Не може бути незалежною держава, коли колоніальна психіка її провідників і значної частини населення. Мудрий державець повинен спиратися на те, що залежить від нього, а не на те, що залежить від інших (Нікколо Мак’явеллі). Звідси вирослі з цього колоніального дерева мутовані крона:а) непослідовність як наймарнотніша риса українства і надзвичайно характеристичне окреслення національного руху; б) примирливість як хвороба нашої “інтелігентської юрби” (Дмитро Донцов); в) мішанина в оцінці цінностей як нова ліберальна філософія відносної чи зменшеної моралі; г) “дурійка об’єднання чистих і нечистих” (Дмитро Донцов) як вершина псевдомудрості, яку доводиться найчастіше чути — і це тоді, насправді, як лад наступає через розмежування (чи роз’єднання) та суспільно-духову ієрархію. Бо не може президент чи прем’єр об’єднуватися з бандитами задля єдності країни (якщо вони самі не є такими бандитами). Єдність бандита і сторожа закону — це деградація основ не просто держави, а людського буття. “Кожний має бути з’єднаний з подібним йому” (Дмитро Донцов). І саме так буде з’єднаний. Бо це закон природи.Теза четверта. Через те, що ми не вміємо жити теперішнім, ідеалізуємо минуле і весь час стурбовані майбутнім. Що буде, коли президентом стане хтось із двох Я або двох Ю? Чому це запитання спрямоване у майбутнє? Адже це вже насправді сталося. Чи можна було на Майдані 2004 року уявити таку чорну зраду кожного з них? То невже ми зараз, у цю мить, готові до найстрашнішого — зрадити самих себе? Голос, відданий подібному до себе, — це дорога нашої правди й утвердження себе. Життя — це вибір, щоб пізнати себе, і через політичну подібність або відмінність зокрема.Теза п’ята. Щоб підвестися, розправити плечі й здійняти крила, треба впасти. “Важкі часи і пригнічення потрібні, щоб народ гартував психологічні м’язи” (Френк Герберт). Подивімося на теперішню державну проблему як на ще один шанс засвідчити нашу силу і відданість ідеї самостійної України. Напрошується паралель з італійською історією, осмисленою Мак’явелі: “Щоб пізнати силу італійського духу, Італії довелося впасти низько, як ніколи досі, зазнати ще більшої неволі, ніж гебреям, ще більшого гніту, ніж персам, ще більшої роз’єднаності, ніж афінянам, бути знеголовленою, відданою на поталу беззаконню, розбитою, сплюндрованою, спустошеною, розіпнутою й доведеною до великої руїни”. Для Італії це минулося. І для нас минеться за умови, що “плуг націоналістичного світогляду” (Степан Бандера) переоре це суспільство і “підійме на поверхню нові, придавлені сили”. Перед вами ця нова придавлена, не допущена до інформаційного простору сила. Тим плугом стане кожен із нас, якщо обере Свободу у всіх сенсах цього слова. І не треба боятися, що пропаде ваш голос. Навпаки, треба боятися знову стати співучасниками антиукраїнських сил в Україні.Від редакції: Пропонуємо читачам знайти відповідь на питання: який президент потрібен Україні? Яка Україна потрібна нинішнім претендентам на президентське крісло? 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment