ОЛЕКСА НЕГРЕБЕЦЬКИЙ:  «ПЕРЕКЛАДАЧ МАЄ БУТИ ВДВОЄ РОЗУМНІШИЙ ЗА АВТОРА»

Про інтимні стосунки оригіналу (чоловіка) та перекладної версії (жінки) в літературі й кіно

У культурно-мистецькому комплексі “Мистецький Арсенал” у рамках Міжнародного фестивалю сучасного мистецтва “ГОГОЛЬФЕСТ—2009” відбувся майстер-клас відомих перекладачів Олекси Негребецького та Євгенії Кононенко “Про інтимні стосунки оригіналу (чоловіка) та перекладної версії (жінки) в літературі та кіно”.  

Наталія АНТОНЮКОлекса Негребецький (справжнє ім’я — Леонід Дмитренко) — відомий український перекладач фільмів, серіалів й анімаційних стрічок. Переклав знайомий усім телесеріал “Альф”, мультиплікаційний серіал “Паровоз Томас та його друзі”, серіал для малюків “Телепузики”, анімаційні стрічки “Тачки”, “Сезон полювання”, “Змивайся”, “Шрек”, “Веселі ніжки”, низку художніх фільмів для кіно й телебачення, зокрема “Зоряний пил”, “Хроніки Спайдервіка” тощо. Перекладач книжки Девіда Мітчела “Сон № 9”. Співпрацював у редагуванні книжок Джоан Роулінг про Гаррі Поттера, а нещодавно переклав фільм “Джонні Д”. 2002—2003 рр. працював сценаристом радіосеріалу “Життя відстанню в десять хвилин”. 

Євгенія Кононенко — письменниця, перекладач з англійської й французької мов. Творчий доробок Євгенії Кононенко значний, зокрема вона авторка поетичної збірки “Вальс першого снігу”, збірки оповідань “Колосальний сюжет”, дитячих книжок “Інфантазії: За мотивами поезій Клода Руа”, “Неля, яка ходить по стелі”, романів “Імітація”, “Зрада. ZRADA made in Ukraine”, “Ностальгія”, “Жертва забутого майстра”, збірок “Без мужика”, “Новели для нецілованих дівчат”, “Книгарня “ШОК” тощо. Активно перекладає, зокрема в її перекладах виходили чи готуються до видання книжки: “Мала антологія французького сонету”, Клод Руа “На захист крокодилів”, Еміль Нелліган “Макабричний бенкет”, Елі Візіль “Світанок”, Жерар де Вільє “Убити Ющенка”, Ані Ерно “Пристрасть”, Венера Курі-гата “Полонянки мису Тенеф”, Луї Дюмона “Есе про індивідуалізм”, твори Даніели Стіл, Анни Гавальди тощо. Віртуозами обоє перекладачів стали самостійно, адже спеціальної освіти не мають: Олекса Негребецький за фахом біолог, а Євгенія Кононенко — математик. Їхній професіоналізм підтверджує, що перекладати — означає творити, бути письменником, поетом і патріотом. На майстер-класі було обговорено проблеми перекладу в сучасній Україні, висвітлено перешкоди, які очікують на перекладача, й охарактеризовано специфіку роботи над книжковим і телевізійним перекладом. Оригінальна назва майстер-класу запозичена з назви есе, що увійшов до творчої збірки Євгенії Кононенко. Перекладачка порівнює переклад із непростими стосунками між чоловіком і жінкою. В деяких парах жінка віддана чоловікові, живе лише його потребами, боїться висловити власну думку. Між оригіналом і перекладною версією часто виникають саме такі “стосунки”, адже в такій “сімейній обстановці” жінка (перекладна версія) не розкриває повністю свого потенціалу, сліпо слідує за чоловіком (оригіналом). Однак є жінки, яким не до вподоби такий підхід, вони відходять від традиційного розподілу ролей і впевнені у власних силах. У таких стосунках жінка (перекладна версія) яскрава, самостійна, творча, не підлягає чоловікові (оригіналу).Олекса Негребецький порівнює переклад із мистецтвом фотозйомки. Оригінал — це обличчя людини, а переклад — фотографія, яка може бути або чорно-білою, розмазаною, зробленою на старенькому фотоапараті, або прекрасним кольоровим художнім портретом. Якість зображення залежить не лише від засобів, а й від того, хто тримає апарат у руках, — професіонал чи аматор. Основна проблема, на яку була спрямована увага учасників майстер-класу, — доцільність використання дослівного перекладу, під яким розуміють відтворення конструкцій оригіналу без будь-яких змін. На думку Євгенії Кононенко, такий переклад не ідеальний: “Недарма ще Пушкін говорив, що дослівний переклад — найдальший від оригіналу. Різні мови мають різні підходи до побудови речень. І якщо намагатися зберегти букву оригіналу, то спотворюється зміст перекладеного. Звісно, є тексти, які можна перекладати дослівно, і вони будуть так само вправні, як оригінал. Але таких текстів дуже мало. І тому, зберігаючи всі граматичні формули, синтаксичні конструкції, які не притаманні українській мові, перекладач втрачає суть оригіналу”. Олекса Негребецький розповів про труднощі використання дослівного перекладу на телебаченні. “Коли пишеться синхронний текст, то доводиться перекладати зміст, а не кожне слово. Потрібно ретельно зіставляти слова з рухами губ акторів, і тому не завжди можна знайти відповідну до оригіналу фразу, треба шукати щось схоже”. Учасники майстер-класу акцентували на тому, що, перекладаючи, слід враховувати традиції рідної мови й менталітет українського народу. Зокрема, Євгенія Кононенко, зазначила, що особливу увагу варто приділяти перекладу назви оригіналу, адже саме на цьому акцентується увага, і тому красива назва — ключик до серця читачів. “Зараз перекладаю книжку “Елегантність їжачка”, дуже популярну у Франції. Поки що це робоча назва, швидше за все зміню її на “Елегантний їжачок”, адже в українській традиції не прийнято називати твори на кшталт “вишуканість дому”, “витонченість дівчини” тощо”. На майстер-класі було порушено питання і про використання ненормативної лексики. Чи варто перекладати її? Чи потрібно пом’якшувати ненормативні вислови? Ці запитання рано чи пізно постануть перед кожним перекладачем, адже сучасні письменники не соромляться використовувати у творах “солоні слівця”. Євгенія Кононенко вважає, що під час перекладу не потрібно їх уникати. Вона зазначає: “Є письменники, які вважають, що вживати ненормативну лексику не можна. Але що робити, якщо її вживають, наприклад, наші колеги у Франції? Наслідувати російський переклад, де все пом’якшено, а то й змінено? Ненормативна лексика викликає незручність, нарікання, а то і судові позови. Однак цього не повинно бути”. Олекса Негребецький розповів про принципові відмінності між книжковим і телевізійним перекладом, охарактеризував сучасний стан кінематографа. На думку Негребецького, телепереклад має іншу специфіку, ніж книжковий, адже останній не обмежений часом і дає змогу перекладачеві вільно обирати відповідні слова. Щодо сучасного стану зарубіжного кінематографа Олекса Негребецький зазначає, що багато фільмів мають низький художній рівень. “Над деякими фільмами я працював зі зневагою”, — сказав перекладач. Негребецький негативно ставиться і до того, що в Україні не вистачає професійних акторів для озвучування кінострічок. “Пам’ятаєте, колись на телебаченні дядько гугнявим голосом озвучував усіх. І мені, якщо чесно, такий переклад найбільше подобається”, — жартує перекладач. Натомість він схвально відгукується про сучасні анімаційні фільми: “Це окремий різновид мистецтва, в якому детально відпрацьовано рухи, міміку”.Учасники майстер-класу підсумували портрет сучасного перекладача, який повинен не лише досконало знати мову оригіналу й розуміти всі тонкощі перекладацької роботи. Негребецький та Кононенко вважають, що перекладач має досконало володіти рідною мовою й мати творчу інтуїцію. Окрім того, перекладач повинен у своїй роботі керуватися принципом порядності й чесності. Зокрема, Євгенія Кононенко зазначає про несумлінність деяких псевдоперекладачів, що перекладають не з оригіналу, а з російських перекладів. Негребецький заявляє, що перекладати з перекладу — це просто злочин. “Перекладач має бути вдвоє розумніший за автора. Автор знає щось, а перекладач має знати те щось його мовою та ще й своєю”, — підкреслює Негребецький. Отже, щоб стати професійним перекладачем, потрібно “і чужого научатись, й свого не цуратись”, адже лише той, хто любить свою мову та прагне донести здобутки зарубіжної літератури й кіномистецтва, зможе створити досконалий й цікавий переклад.  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment