І СТАВОК, І МЛИНОК, І ВИШНЕВИЙ САДОК

Щоб відвідати музей, родині Назаркевичів із села Брищі Млинівського району не треба долати великих відстаней. Він перед вікнами їхньої оселі. Більш того, зроблений власними руками. І настільки привабливий, що біля музейної оселі, яка розташована понад автошляхом Дубно—Луцьк, часто зупиняються авто, і незнайомці приходять, щоб відпочити у музейному садку й перейняти досвід його облаштування.

Євген ЦИМБАЛЮК, Рівненська обл.— Недавно до нас завітала польська делегація, — розповідає Валентина Назаркевич, якій і належить ідея створення музею. — Їхали з Луцька, шукали, щоб зупинитися й відпочити, й уздріли наш садок. А ми нікому не відмовляємо в гостинності. Пробули поляки в садку-музеї зо дві години і, за їхніми словами, весь дорожній стрес як рукою зняло. 

А ще гості обіцяли зробити щось схоже у власних оселях, бо це неважко, зате дуже цікаво. І водночас повчально, бо на тих старих побутових предметах вчиться молодь — принаймні, старі речі не дають забувати історію, що передувала нинішньому поколінню. Скажімо, часто хлопці й дівчата дивуються від коловертка, який стоїть під яблунею. На таких зараз ніхто вже не пряде, а раніше це був обов’язковий атрибут у хаті. І для нашої бабці Марії, у якої його взяли, і для її попередників. Таке можна сказати і про верстат, на якому робили килимки. Ним також бабця користувалася. Маємо намір зняти його з горища і поставити у садку. Хай нагадує людям старовину. Як і праска, що нагрівалася від жарин, і дерев’яні гребінці, й веретено, й терниця, й глечики, яким вже по сотні років, а вони ще цілі-цілісінькі. Викинути їх — найлегше. А ось зберегти, засвідчити ними той побут, який був сто—двісті років тому, — це не тільки цікаво, а й повчально. — Створення музею-садка почалося із журналу “Сільський вісник”, у якому побачили щось схоже, й зі смішних пластмасових каченят, які я привезла з Рівного, — доповнює розповідь матері Антоніна Назаркевич. — Поклали цих каченят у змайстроване кубельце. Вийшло гарно, але довелося погодитися з мамою, що оригінальніше буде, коли поставимо на старовинні речі. До справи долучилися і тато, і брати — вони, зокрема, у садку збудували тин, облаштували ставочок. Плануємо змайструвати альтанку в стилі ретро.Дивують у затишному куточку Назаркевичів квіти. Навіть у пізньовересневий час вони яскраві, барвисті, ніби навесні. — Квіти не перестають цвісти у нашому садку, — зазначає Валентина Назаркевич. — Починається цвітіння, коли ще повністю сніг не зійшов, — із підсніжників. А якось, було, хризантеми цвіли майже до нового року. У садку понад сто видів квітів. Є рідкісні, серед яких особливо полюбляємо чорні тюльпани. Звичайно, все це потребує догляду, коштів. Чоловік інколи дивується, де гроші діваються. А це я поштою насіння квітів із Харкова виписую. За окремі “престижні” насінини доводиться платити по кілька десятків гривень. Але ці витрати того варті. Бо, скажімо, після роботи, після втоми побудеш у садочку з півгодини — і ніби на світ народжуєшся.  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment