ПО ПРАВІМ БОЦІ ЗОЛОТОЇ ЛИПИ…

“Коли їдемо желізницею зі Львова до Підгаєць, то по правім боці ріки Золотої Липи лежить на двох узбочах нинішнє село Біще, межи Бережанами та Дунаєвом. Старе село дуже славне своєю історією, як наша стара Галицько-Волинська держава. Так, як передає старих людей оповідання і переказ, то має воно початок свого існування десь около ХІІІ століття, коли ще існувала наша Галицько-Волинська українська держава, що в ній князювали Романовичі…” — це уривок із “Короткої історії Біща”, яку написав Михайло Ворона, “півець церковний (дяк) с. Біще” 1949 року.

Василь ДМИТРІВ, Тетяна БІДЗІЛЯ,Тернопільська обл.Цього року багате на історію мальовниче село Біще відзначило славний 670-літній ювілей, на який з’їхалися гості з різних куточків України. Дійство розпочалося зі святкового Богослужіння, молебня за здоров’я жителів села і панахиди за померлими.

День Біща був замаєний пишним вінцем святковості, щедро освітлений теплим сонечком, майорів різнобарв’ям вишивок. Урочистості відбулися за організації сільської ради. Біщівців та їхніх гостей тепло привітали сільський голова Марія Лещишин, голова райдержадміністрації Віктор Зінчук. Учителька місцевої школи Галина Шупляк в ґрунтовній доповіді змалювала найвизначніші сторінки історії села, яке славилось мальовничою природою і святинями — монастирем отців василіян, церквою св. Бориса і Гліба, костелом, чудотворною іконою Матері Божої, а також талановитими людьми, серед яких — Степан Манацький (війт, який був у числі “штабу” Тимотея Старуха, посла Віденського парламенту), Петро Волощук, Михайло Ворона (Іваньків), який був кошовим “Січі”, Іван Болюх (Базилів), Іван Баран, Степан Баран, Гринько Гарасимів (Литвинів), Олександер Манацький та багато інших.Війни, пожежі, хвороби, боротьба за віру, українські ідеали, участь у січовому стрілецтві, ОУН-УПА, патріотичних товариствах — усе було в непростій долі цього славного села. Важливі історичні моменти описували Євстахій Манацький, Ярослав Рак, кандидат історичних наук, докторант Волинського національного університету ім. Лесі Українки Володимир Пришляк, Василь Савчук, Галина Шупляк.Чудову концертну програму представили місцеві аматори сцени під керівництвом Ольги Ковальчук (завідувач народного дому        с. Поручин), Марії Масної (завідувач народного дому с. Біще) та Марії Штогрин (педагог-організатор Біщівської школи).Ніжно-мелодійні, чарівні українські поезії, пісні дарували читці, учасники жіночого вокального ансамблю (кер. О. Ковальчук), солісти, зокрема Руслан Бич та ін. Порадували й танцюристи із Рекшина (кер. В. Зелінський), дитсадка “Вишенька” (І. Мазіковська, О. Ковальчук). Зворушливо зачитували ведучі слова вітальних телеграм від вихідців із села, які не змогли приїхати на свято. Не обминув увагою односельців і професор, академік Петро Глубіш.Святкове дійство яскраво доповнила виставка художніх робіт вихідців із Біща — талановитих митців, членів Національної спілки художників України Олега Шупляка, Михайла Кузіва, місцевого художника Петра Кузіва. Присутні з великою цікавістю оглядали їхні живописні полотна: пейзажі, натюрморти, портрети та ін. Представили свої творчі доробки і юні таланти села — вихованці філії Жуківської школи естетичного виховання (кер. Н. Шупляк) Марія Болюх, Галина Беринда, Надія Ворона, Ірина Дмитрів, Тетяна Гиса, а також колишня вихованка філії, студентка Косівського інституту мистецтв Надія Костів.Цікаво проходили ігри, караоке, танці. Старші щиро ділилися враженнями від святкування, вкотре висловлюючи гордість за односельців, шанованих людей — отців Петра Ворону та Василя Беринду, відомих художників Олега Шупляка та Михайла Кузіва, а також інших Кузівих — братів Олега й Петра, педагога-художницю Ніну Шупляк, заслуженого діяча науки і техніки, академіка, доктора технічних наук, професора Петра Грубіша, члена ОУН, керівника ядра УГС у Києві, за що відбув тюремне ув’язнення, Олексія Миколишина, інженера Львівського танкового заводу Василя Беринду,ініціаторів постання храму св. Бориса і Гліба Петра Рака (США), Михайла Кузіва (Англія), Івана Ворону (Гаваї), Василя Ворону (США), лікаря Ігоря Ворону (США) та багатьох інших.Шанують біщівці всіх, хто допомагає їм розбудовувати село, розв’язувати важливі життєві питання, зокрема Мар’яна Решетника, Василя Савчука (упорядника збірника “Від Королівки до Поляни”), а також спонсорів святкувань: Дмитра Радика (фермерське господарство ім. Л. Радика), Михайла Болюха (дочірнє підприємство “Світанок”), підприємців Івана Болюха, Василя Шагая, Михайла Банаха, депутата сільської ради Святослава Насткевича.Як зазначали присутні, така чудова організація урочистостей свідчить про сильне, життєствердне пульсування давнього населеного пункту — села Біще, над яким нині розвіваються стяги незалежної України.Здавалося: над залюдненою сіножаттю у сонячних променях ткалися вічні слова Т. Шевченка “Не вмирає душа наша, не вмирає воля!” — як гасло сьогодення, що всупереч негараздам, живить наш дух і надію. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment