УКРАЇНЦІ МАЮТЬ ПОЗБУТИСЯ КОМПЛЕКСУ МЕНШОВАРТОСТІ 

Обговорюємо проект нової Конституції Президента України Віктора Ющенка

Віталій МАТЯШ, журналіст, член Координаційної Ради ГО “Українська справа” Проект нової Конституції Президента України Віктора Ющенка цілком відповідає національним інтересам українського народу. Затвердження нової Конституції сприятиме вдосконаленню системи державного управління, гармонізуватиме відносини між гілками влади, сприятиме становленню демократичних процесів, прискоренню процесів націє- й державотворення.Водночас деякі статті, як на мене, потребують коригування.Так, у розділі 1, ст. 13 проекту стверджується: “В Україні гарантується вільний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин”. Пропоную вилучити із ст. 13 слово російської, змінивши текст так: “В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист мов національних меншин”. 

У ч. 2 ст. 10 чинної Конституції України також записано: “В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин”. Ця теза призвела до правових колізій і викривлень у сфері державної мовно-культурної та інформаційної політики, що не піддаються правовому врегулюванню й породжують непотрібну судову тяганину.Мовно-культурні положення нової Конституції маємо наблизити до європейських норм. Переважна більшість монокультурних країн Євросоюзу не фіксують мовних конституційних гарантій для окремо взятої національної меншини, надаючи конституційні гарантії для розвитку мов усіх національних меншин. На жаль, зросійщена українська політична еліта ніяк не може позбавитися комплексу малоросійськості. Неначе на догоду колишньому “старшому братові”, у статті 13, з одного боку, декларуємо європейські мовно-культурні гарантії для всіх національних меншин, а з іншого — чомусь виокремлюємо гарантії для розвитку російської мови. Мовно-культурні норми нової Конституції не повинні відвертати симпатії численних діаспор із числа неслов’янських народів, що мешкають в Україні. Саме спираючись на подвійність змісту ст. 10 чинної Конституції України, де також окремо зафіксовано державні гарантії для розвитку російської мови, деякі обласні ради на півдні та сході України, що або перебувають під впливом промосковських політичних сил, або на вимогу зросійщених промислово-фінансових кланів час від часу ухвалюють рішення про запровадження на підконтрольних територіях другої “офіційної” російської мови, що не сприяє формуванню мовно-культурної єдності громадян України, відкриває “шлюзи” політичної нестабільності й сепаратизму. Генпрокуратура України скасовує такі неправомочні рішення обласних рад. Щоб припинити постійні розгойдування Української держави, Конституційний суд України 14 грудня 1999 р. ухвалив рішення “Про офіційне тлумачення положень ст.10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади”, в якому зафіксував державний статус української мови на всій території України. Якщо у новій Конституції України державні гарантії для розвитку російської мови знову буде зафіксовано окремо від гарантій розвитку мов багатьох інших національних меншин, Конституційному суду доведеться ухвалювати повторне рішення щодо державного статусу української мови. А це викличе нові збурення в суспільстві, наступ численних проросійських партій, блоків і рухів в Україні, нову хвилю наступу на все українське. Більш того, така редакція ст. 13 проекту нової Конституції може відвернути від України симпатії європейських держав. Адже, ознайомившись із текстом ст. 13 проекту Конституції, представники діаспор — вихідці з цих держав матимуть підстави на правомірне питання: “А чому серед мов національних меншин, що підпадають під захист Української держави, у проекті Конституції виокремлено гарантії розвитку лише для російської, а не, скажімо, польської чи чеської мови?” Отже, щоб убезпечити нашу державу від таких міжнаціональних непорозумінь, у ст. 13 нової Конституції не слід виокремлювати гарантій для розвитку російської мови в Україні.Норми нової Конституції повинні убезпечити українців від загрози інформаційного неоколоніалізму.Наявність у ст. 13 проекту нової Конституції України виокремлення гарантій розвитку російської мови може стати правовим важелем для антиконституційних дій обласних рад на півдні й сході України. Спираючись на положення статті 13 нової Конституції України, коли її ухвалять, проросійськи налаштовані керівники знов отримають потенційну можливість ігнорувати вимоги Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, що вимагає від усіх телерадіоорганізацій здійснювати мовлення державною мовою. Як відомо, у ст. 10 чинної Конституції також зафіксовано положення щодо гарантії вільного розвитку російської мови в Україні. Тож спираючись саме не це положення, обласні ради окремих реґіонів України отримують правові підстави для невиконання положень Закону. Використовуючи правову колізію між ч. 2 ст. 10 чинної Конституції й вимогами Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, деякі керівники обласного рівня надають дозвіл на продукування місцевими електронними ЗМІ російськомовних телерадіопрограм. Нерідко обласні ради надають дозвіл на діяльність місцевих російськомовних комерційних телерадіоканалів на частотах, призначених для виходу в ефір державних українськомовних телерадіоканалів (УТ-1, УР-1, радіоканал “Культура” тощо). У підсумку мільйони мешканців південно-східних реґіонів України позбавлені законного права на отримання рідномовної інформації загальнодержавного значення. Вони роками не можуть почути української пісні чи поетичного слова. Завдяки такій недолугій інформаційній політиці значна частина громадян України перебуває у своєрідному мовно-культурному гетто, штучно створеному п’ятою колоною і двозначністю положень ст. 10 чинної Конституції. Судові позови українських патріотичних громадських організацій з цього приводу не мають успіху, бо суддівські колегії визнають правомірність російськомовного режиму мовлення, запровадженого у деяких реґіональних ЗМІ, посилаючись на правові норми 10 статті, де виокремлено гарантії саме для розвитку російської мови. Така правова колізія призводить до гальмування процесів української мовно-культурної ідентифікації на півдні та сході України, притлумлює націє- й державотворчі процеси в Україні й підтримує штучно створений мовно-культурний поділ нашої держави. Нечіткість мовних норм, викладених у         ст. 10 чинної Конституції, ефективно використовують російські та проросійськи налаштовані українські власники електронних ЗМІ. Деякі з них реєструють свої телерадіокомпанії за межами України, в офшорних зонах, де законодавство дає змогу власникові фірми не фіксувати країну — засновника будь-якої юридичної особи, її поштових реквізитів. Такі телерадіокомпанії насправді є нерезидентами України. Знайти справжніх власників неможливо. В Україні ж їхні власники призначають лише виконавчу дирекцію (топ-менеджерів) телерадіокомпанії, які не несуть фінансової відповідальності за порушення мовного режиму виходу в ефір. Крім того, власники таких офшорних телерадіокомпаній зараховують на посади телеведучих осіб, які не володіють державною мовою. Тож їхні програми виходять в ефір переважно російською мовою. Офшорні телерадіоорганізації, як правило, не хочуть витрачати кошти на дублювання російських телепрограм українською мовою. Неначе знущаючись, вони заміняють повноцінне дублювання фільмів та популярних телепрограм українськомовними титрами, що принижує національну гідність українців, щоденно зросійщує мільйони наших співгромадян. Усі зусилля громадських патріотичних організацій України та Національної ради з питань телебачення і радіомовлення змінити мовний режим діяльності таких телерадіоорганізацій з російськомовного на українськомовний марні. Завдяки двозначності положень ст. 10 Нацрада має правові обмеження для покарання порушників мовного режиму. Тож частина інформаційного простору України, особливо на півдні та сході України, підпадає під ознаки інформаційного неоколоніалізму, що загрожує державній безпеці України.Вихід один: позбутися комплексу малоросійськості й зафіксувати у ст. 13 проекту Конституції України державні гарантії для розвитку мов усіх національних меншин, не виокремлюючи у тексті цієї статті тези про гарантії розвитку російської мови.  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment