Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ,
м. Ірпінь Київської обл.
Нещодавно у Києві вийшла друком книжка професора Андрія Катренка і доцента Ярослава Катренка “Їх об’єднували сповідувані демократичні ідеали та любов до України і її народу”. Видання містить листи видатного діяча українського національного руху Іллі Шрага до Михайла Грушевського.
У вступі автори розповідають про життя і діяльність Іллі Шрага. Він народився 23 серпня (4 вересня) 1847 року в містечку Седневі на Чернігівщині. Його батько — німець, мати — українка. Іллю виховувало коло освічених людей, не байдужих до ліберальних ідей, української мови. Любові до України сприяло й навчання у Чернігівській гімназії, де вчителювали Л. Глібов та І. Дорошенко.
На частину молоді міста великий вплив мала освітня й культурна діяльність Чернігівської української громади. Ілля Шраг згадував: “Ще в гімназії, коли я був у 3 класі, на мене велике враження зробила “Наталка Полтавка”, яку було надзвичайно добре виставлено… Під впливом “Наталки Полтавки” я і деякі з товаришів захопились українством, — звичайно, більш з околишнього боку, поробили собі українське вбрання”.
Чимале враження на гімназиста справили політичні арешти місцевих “громадівців” О. Тищинського, С. Носа, І. Андрущенка і розправа над ними тогочасної влади.
Впливало на юного Шрага спілкування з поетом, членом Київської української громади М. Вербицьким. Навколо Вербицького гуртувалася молодь, яка записувала українські слова для “Словника”, читала “Основу” і “Записки о Южной Руси”. Популярними серед юнацтва були пісні “Ще не вмерла Україна”, “Вже більше літ двісті”, “В полі доля стояла, бровоньками моргала”.
Згодом Іллю Шрага за участь у студентських заворушеннях разом із десятками товаришів відрахували з юридичного факультету університету. Проте він екстерном склав іспити при Київському університеті й здобув ступінь кандидата права. Шраг почав працювати адвокатом.
З початком 1890-х Ілля Шраг брав активну участь в українському національному русі. З 1892-го до 1895 року він опублікував дев’ять статей на шпальтах львівської газети “Правда”. Ілля Шраг виступав за розвиток самоврядування і закликав українців наполегливіше боротися за національні права: “Свідомі Українці повинні б як мога частіше і виразніше виступати серед громади та, де можна, і перед урядом Українцями, а не загальноросами”.
Ось рядки зі статті Шрага за 1893 рік, написані ніби про сьогодення: “Велику силу при сучасних обставинах мають тепер усякі урядовці, і не диво — бо на урядові посади усі тепер пруться, навіть і колишні супротивники уряду; дивишся, “інтелігент” лає і уряд, і урядників, а на другий день бачиш — сей самий “інтелігент” придбав уже собі урядову посаду і вже зовсім на другий бік верне, іншу пісню співає. Люд тепер наляканий, забитий, на урядових суду не знаходить, та й шкода шукати: урядники оден другого покривають, себто задля того, щоб піддержати “власть”, піднести “авторитет правительства”.
1906 року Іллю Шрага обрали депутатом І Державної Думи, де він очолив українську фракцію.
У серпні—вересні 1908 року чернігівський губернатор наказав виключити зі складу “Просвіти” Іллю Людвіговича та інших найактивніших її членів.
1911 р. йому дозволили знову стати членом Товариства й навіть очолити його. Проте воно, знекровлене, ослаблене в умовах політичної реакції, припинило існування.
Після Лютневої революції 1917 року Ілля Шраг повернувся до керівництва відновленої Чернігівської “Просвіти”, став членом Центральної Ради. 1918-го за гетьмана П. Скоропадського І. Шрагові пропонували обійняти посаду прем’єр-міністра, але на заваді стали похилий вік і стан здоров’я.
11 квітня 1919 року І. Л. Шраг помер.