ПАРАД КАСТИНГІВ ЗАМІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇ

Петро АНТОНЕНКОПередчасний старт виборчої кампанії засвідчив: більшість кандидатів уникає стратегічних політичних тем. Хоч Україна перебуває перед вибором — демократичне європейське майбутнє чи радянське минуле? Прес-конференція політолога, директора Інституту глобальної стратегії Вадима Карасьова в УНІАН мала назву “Історична суть президентських виборів: кастинг популістів чи вибір майбутнього?”Нині всі “кастингують”, зазначив політолог, — у різних телевізійних танцювальних та інших шоу. Ось і передчасний вступ у виборчу кампанію багатьох кандидатів на посаду президента, цей їхній фальстарт нагадує своєрідний кастинг замість серйозної розмови із суспільством про те, якою має бути Україна завтра. Тому й фактичний початок виборчої кампанії більше маркетинговий — хто вигідніше продасть себе як кандидата. Хтось позиціонує себе як миротворця, хтось — як рятівника народу, хоч іноді треба рятувати суспільство від таких рятівників. Натомість політичні гравці уникають стратегічних моментів, хоч саме ці питання треба ставити в центр суспільної дискусії. Одне з основних, наголосив політолог, — дати відповідь, чому майже за два десятиліття в Україні та інших пострадянських країнах так і не відбулися глобальні демократичні переміни, як у Східній і Центральній Європі. Привід для аналізу — те, що нині відзначають 20-річчя глобальних демократичних змін у Європі: це падіння Берлінської стіни, оксамитові революції в Польщі, Чехії, Угорщині, інших країнах, початок розпаду СРСР, врешті, якщо говорити про Україну, — ювілей утворення Народного руху і фактичний початок становлення незалежності. Наші європейські сусіди давно в Євросоюзі, НАТО, а ми все ще на роздоріжжі. Рішуча спроба провести демократичні перетворення пов’язана з президентськими виборами 2004 року, але почате не було доведено до кінця. То чому б не поставити питання так: вибори 2010 року мають стати логічним продовженням і завершенням вибору нації 2004-го. Що ж бачимо в нинішньому “кастингу” політиків? Особливо модні популістські мотиви, і не лише в змаганні — хто більше наобіцяє соціальних благ. Навіть те, що схоже на турботу про економіку, скажімо, заклики пожвавити певну галузь, більше нагадує звичайнісіньке лобіювання того чи іншого бізнесу. Або питання про водопровід чи ремонт доріг — це логіка на рівні мера міста, а не майбутнього глави великої європейської держави. Політик, який перетворюється на бюро скарг, — це не політик стратегії й перспективи. Справжній політик має ставити питання глобально, що гарантуватиме європейські соціальні стандарти.Ось кілька глобальних питань, зазначив політолог, які чомусь обминають наші політичні гравці. Замість нескінченних розмов про кризу, час уже ставити питання, якою Україна має вийти з цієї кризи. Це буде економічна модель олігархічних кланів чи модель заможного, могутнього середнього класу? Куди піде у нашій великій аграрній державі агропромисловий комплекс — у минуле чи в майбутнє? Чи станемо ми частиною об’єднаної енергетичної системи Європи, чи й надалі будемо прив’язані до Росії? Чи визначимося нарешті з власною історією, адже вона є ключем до майбутнього? А наша історія свідчить, що в українській нації протягом століть нуртував протодемократичний дух, потяг до свободи й незалежності. Одне слово, нинішні вибори — це глобальний вибір: європейське демократичне майбутнє чи пострадянське минуле, зазначив Вадим Карасьов. І хоч би що хто говорив, треба визнати, що з основних політичних постатей зараз саме так ставить питання лише чинний Президент України. Натомість симптоматично, що інші політики уникають не те що відповідей на виклики, а навіть публічної дискусії на ці теми. Якщо українське суспільство зрозуміє всю важливість свого вибору, то саме у чинного Президента будуть усі шанси на перемогу, зазначив політолог. Відповідаючи на запитання журналістів про начебто вже визначену “рейтингами” перевагу двох відомих кандидатів, політолог зазначив, що все далеко не так просто. Навіть великий український бізнес, вплив якого на політикум важко заперечити, поки що не визначився, чи робити ставку на когось із тих двох кандидатів. Бізнес вичікує, визначається, бо він хоче стабільності. А перемога одного з кандидатів може обернутися серйозним ударом по тих, хто підтримував іншого кандидата. Стосовно ж “рейтингів”, складених на основі так званих соціологічних опитувань, то, не кажучи вже про замовність таких “опитувань”, навіть якщо вони й віддзеркалюють думку людей у певний момент, треба ставитися критично. Адже часто саме настирливе оприлюднення “рейтингів” впливає на громадську думку: люди починають думати так, як їм кажуть “рейтинги”. Тому політолог порадив ставитися до них, як до звичайнісіньких виборчих технологій. Мову треба вести не про “рейтинги”, “кастинг” політиків, а про глобальні речі, про національну стратегію держави.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment