19 жовтня офіційно стартувала президентська виборча кампанія. Неофіційно вона триває вже не один місяць. І це свідчить, якими будуть нинішні вибори. Схоже, не просто напруженими, а заплутаними, хаотичними. Ідеться не про можливий зрив виборів, не про недолугий після недавніх поправок виборчий закон, врешті не про Майдан-2. Але, мабуть, ніколи ще не було в суспільстві такого розмаїття думок, такого хаосу в головах виборців, тож прогнозують шабаш виборчих технологій. І дуже хотілося б вірити в тезу чинного Президента, що чи не основним здобутком останніх п’яти років є формування демократичного суспільства. Може, все, що відбувається довкола, — справді вияви становлення демократії? Повірити б…
Петро АНТОНЕНКОМІГРАЦІЯ ЧИ ХАМЕЛЕОНСТВО?Полтавська обласна організація Народного руху України заявила про вихід із партії. Причина — незгода з позицією керівництва НРУ, яке заявило про підтримку на виборах лідерки БЮТ. Слідом схожий демарш і з тієї самої причини роблять рухівці у Львові, Тернополі, близькі до цього ще кілька областей. Розкол через питання “За кого голосуватимеш на виборах?” іде й у районних організаціях, осередках. Зворотний процес. Кіровоградська обласна організація “Нашої України” заявила про вихід із партії, бо не погоджується підтримати на виборах кандидатуру чинного Президента. Раніше такий заколот вчинила столична організація “Нашої України”. В обох реґіонах керівництво партії змушене проводити “чистки” аж до перереєстрації організацій.Григорій Омельченко грюкнув дверима, вийшовши з партії “Батьківщина”. Причиною називає нездатність цієї політичної сили і сформованого на її основі БЮТ позбутися недостойних людей. Варто нагадати, що два роки тому на позачергових парламентських виборах Григорій Омельченко був у першій десятці виборчого списку БЮТ.
Натомість інтернет-видання “Українська правда” оприлюднило напівтаємну угоду Блоку “Наша Україна — Народна Самооборона” з Блоком Юлії Тимошенко про те, що партії “НУ-НС” підтримають на виборах саме лідерку БЮТ. З дев’яти партій, що входять до Блоку, угоду начебто підписали сім: всі, крім “Нашої України” й Української народної партії. УНП уже заявила, що висуватиме власного кандидата на виборах, вочевидь, голову партії Юрія Костенка, хоч усередині партії точаться бурхливі суперечки, бо багато партійців — за підтримку Ющенка. Про що свідчать усі ці факти? Простіше назвати це політичним хамелеонством. Адже ще позаторік партії Блоку “НУ-НС” запевняли, що невдовзі об’єднаються. Тож що сталося? Гору взяло бажання отримати посаду в майбутній виконавчій владі, кілька мандатів на наступних парламентських виборах? Хіба не свідчить це про політичну неструктурованість суспільства, слабкість партій, далеких від демократичності, про ситуацію, коли голос рядових партійців мало що важить? Тож знову на першому плані — не ідеологічні позиції, не змагання світоглядів, політичних переконань, а примітивні комбінації, перехід з однієї партії в іншу, від одних “політичних спонсорів” під крило інших. І все це теж мало схоже на “перехід до демократичного суспільства”.ПОПУЛІЗМ — НА ПРИЛАВОКЗа такої ситуації буйним квітом розцвітає популізм. У тих, хто не при владі, він складається з двох частин. Перша — нещадно критикувати чинну владу, лякати людей теперішніми й майбутніми негараздами. Тобто створювати атмосферу необхідності “порятунку” країни. Друга частина —рецепти від рятувальників. Серед рецептів дуже популярні фрази на кшталт “країні потрібні…” — і далі на вибір: ефективна економіка, чисте довкілля, сильна армія, сильний середній клас, турбота про дітей, молодь, пенсіонерів, інвалідів, медиків, учителів тощо. Спробуй заперечити. Хоч перед нами — низка банальних заяложених гасел. Сюди ж підверстуються й обіцянки конкретних “роздач” після виборів: збудую, проведу, надам, виділю… У тих, хто при владі, популізм інший: у вигляді вже теперішніх подачок, з натяком на ще більші в майбутньому. Сьогодні можна заявити про підвищення “з 1 числа” зарплати вчителям, завтра — лікарям, позавтра — ще комусь, залежно від аудиторії. До цього варто додати прямі можливості агітації за самих себе під виглядом виконання державних функцій. Спробуйте-но розрізнити, що це — робоча поїздка когось з очільників держави, представників влади нижчого ешелону чи агітаційна акція? І ось виринула ідея: на час виборчої кампанії спікерові парламенту й прем’єрові, оскільки вони, напевно, будуть кандидатами на посаду президента, піти в кількамісячну відпустку. Тобто пропонують дивний вибір: або кандидатам чомусь полишити свої державні посади, що є і незаконним, і недемократичним, або змиритися, що вони так само незаконно й недемократично використовуватимуть на виборах адмінресурс. Це також не в’яжеться з нашим переходом до демократії….ВИБОРИ ВИГРАЄ… ТЕЛЕВІЗОР У цьому жарті лише трохи жарту. Бо знову бачитимемо гіпертрофовану “виборизацію” українських мас-медіа. Та й уже бачимо. Адже “артпідготовка”, простіше кажучи — нахраписта виборча агітація і контрагітація в медіа триває уже не один місяць. Годі говорити, що переважна більшість таких матеріалів газет, радіо і телебачення замовні, проплачені виборчими штабами, бізнесом, який підтримує певну політсилу. Говорити про об’єктивність, змагання ідеологій, програм тут не випадає. І ще півбіди, коли нестримно вихваляють самих себе. Гірше, що починається брудна війна компроматів.Дивуватися нема чому. Такими прийшли наші ЗМІ до чергових виборів. Попри всі заяви, декларації, так і не відбулося ані їх роздержавлення, ані утвердження в них цивілізованих норм. Натомість так і не створено мережі національно-демократичних медіа. А видання, які ще існують, ледве виживають у нерівній конкуренції з виданнями медіа-кланів, без підтримки і влади, і національно-демократичних сил.ТЕХНОЛОГІЯ ЗОМБУВАННЯ Днями одна з начебто солідних всеукраїнських газет, мабуть, жартома вмістила прогноз на виборчу кампанію від астрологів і ворожок. Але чому жартома? Друкують усе це постійно, немалими накладами і не лише у жовтій пресі. Знову виринув зі своїми “пророцтвами” Павло Глоба. Підтягують до бою й інших “оракулів”. Прийоми ці давно відомі. Так само, як і найбезсоромніша брехня всіляких “соціологічних” служб зі своїми “рейтингами” політиків.Схоже, нас, виборців, свідомо затягують у тенета ірреального, іноді абсурдного. Розраховують, що у головах людей остаточно замакітриться, принаймні на час виборчої кампанії. ПОЛІТИЧНА ПЕДОФІЛІЯЗізнатися, була спокуса саме з цього розділу почати політичний коментар. Авжеж, усі про це говорять і пишуть, мабуть, від райгазети до столичної преси й інтернет-видань. Гучний скандал зі звинуваченнями політиків у педофілії, зґвалтуванні дітей.Залишмо до завершення слідства питання про правдивість звинувачень. Хоч у результати оприлюднення розслідування багато хто не повірить. Але зараз про інше.Якщо хтось з ініціаторів цього скандалу сподівався сформувати громадську думку так, що певна фракція, політична сила — гніздо збоченців, то глибоко помиляється, бо на цьому ота сама громадська думка не зупиниться, а піде далі. До тези “Це парламент, це влада збоченців”. А поза межами країни отакою хтось назве її саму. Може, саме на це й розраховують? І когось соромити — марна справа. Якщо хтось вважає, що цим скандалом покладено початок виборчому бруду, якому люди беззастережно віритимуть, то результат може бути несподіваним. Люди не віритимуть уже нічому. І правильно робитимуть. Принаймні не віритимуть усьому, що на них вихлюпнеться за ці три місяці. * * *Остання теза надає підстави, хоч як дивно, для оптимізму. Бо з усього сказаного перед цим у читача може скластися враження, що наш Президент поспішає заявляти, що суспільство за останні роки стало демократичнішим, отже, цивілізованішим. Можливо, глава держави й видає бажане за дійсне. А, може, й має рацію в іншому сенсі: в тому, що головна правда — в самих людях, отих простих, пересічних, “маленьких” українцях, які, попри все, прагнуть залишатися людьми в каламуті будь-яких виборчих війн.
