ПЕРШІ АКАДЕМІЇ Й ПРОГРЕС ЦИВІЛІЗАЦІЇ

В Академії наук України працюю понад 50 років. Упродовж цього часу збирав матеріали про академії з різних доступних джерел. Сподіваюсь, читачам “Слова Просвіти” буде цікаво ознайомитися з фраґментами з моєї “колекції”.

Василь СОЗАНСЬКИЙ,старший науковий співробітник відділення морської геологіїНаціональної академії наук УкраїниПрообразом вищих навчальних закладів і наукових товариств нашого часу стала давньогрецька Академія, яку заснував Платон.Назва Академія бере початок від місцевості, присвяченої міфічному аттичному героєві Академу чи Гекадему, що розташовувалася за шість стадій (7,5 км) на північний захід від Афін. Це була земельна ділянка, обнесена стіною. Спершу вона призначалася для гімнастичних вправ. Усередині Академії були спортивні споруди, парк з алеями, багато статуй, олтарів і жертовників, присвячених різним божествам.Однією з перших відомостей про Академію була згадка про будівництво її стіни, яким керував у 650—695 роках Гіппарх, син тирана Пізістрата. Це будівництво обійшлось дорого, і Гіппархова академічна стіна ввійшла в прислів’я афінян, коли ті згадували про надто високі й непотрібні витрати.Особливої популярності Академія набула, коли до неї прибув Платон. Після повернення в Афіни із сицилійської подорожі Платон займався поширенням своїх філософських поглядів. Залишилось нез’ясованим, чому Платон обрав місцем для занять саме Академію. Як відомо, вона була значно віддалена від Афін і розташована в Кефісській низовині, зараженій малярією. За поясненнями середньовічного богослова Ієроніма, “Платон, щоб мати можливість повністю присвятити себе філософії, обрав Академію — садибу, далеку від міста і не лише пустельну, а й інфіковану, для того, щоб лікування і часті рецидиви хвороб позбавляли прагнення хтивості, й щоб учні не знаходили задоволення ні в чому, крім того, чого вчились”.Оскільки Академія розташовувалася далеко за межами Афін в зараженій хворобами місцевості, деякі дослідники не пов’язували її назву з іменем аттичного героя і вважали, що слово Академія означає “далеко від міста” або ж “лікарський засіб”.В Академії Платон викладав протягом 40 років — з 387 до 347 рр. до Різдва Христового, а після смерті його ідеї розвивали учні, яких називали схолярами.

Головними академічними дисциплінами були математика, астрономія й музика. Та особливе місце в навчанні займала математика, на що і вказував напис над воротами: “Нехай сюди не ввійде ніхто, не знайомий з математикою”.Доступ в Академію був вільним для всіх громадян, обмеження стосувалися лише вікового цензу учнів та їхньої попередньої підготовки. Так, у книжці Платона “Політика” знаходимо вказівку, що в Академію слід приймати учнів, не молодших 25—30-річного віку. Вони повинні володіти певним мінімумом знань, для виявлення яких потрібно влаштовувати свого роду іспити з математики, астрономії й музики. Платон також рекомендував схолярам проводити лекцію-розмову з абітурієнтами і переконувати їх у потребі серйозного ставлення до занять.Велика слава афінської Академії привертала увагу учнів із сусідніх міст і країн. Окрім юнаків, до Академії приймали й дівчат. Біограф Платона Олімпіадор згадує, що для того, щоб слухати лекції в Академії, дівчата повинні були одягати чоловіче вбрання.В Академії існував певний розпорядок дня. Заняття починалися рано-вранці зі сходом сонця і закінчувалися увечері, з обідньою перервою тривалістю близько години.Очолював Академію схоляр, який проводив усі заняття. На допомогу йому з числа учнів обирали розпорядників на кожні десять днів — це були декани. Крім того, призначали особливих осіб, які завідували жертвоприношеннями, інші займались організацією академічних свят тощо.Основними академічними святами вважали дні муз і день народження Платона; відзначали також дні народження правителів Афін і членів їхніх родин.У дні свят влаштовували бали й обіди, на які приходили схолярі, а також гості — видатні військові й державні діячі. Академічні бали сприяли підтримці й укріпленню духовних зв’язків між схолярами й учнями, а також об’єднанню учнів Академії й усвідомленню їхньої ролі в долі країни. Ці бали виокремлювалися скромністю та благопристойністю, браком розкоші й інших надлишків. Платон дозволяв учням пити до сп’яніння лише раз на рік: у день Діоніса, бога вина.Навчання в Академії за часів Платона і його наступників було безплатним, і лише значно пізніше, коли збільшилася кількість учнів, виникла традиція брати гроші за навчання, до того ж, розмір плати був різним залежно від можливостей учнів. Незаможних, як правило, звільняли від оплати. На початковому етапі Академія жила коштами, які надавав її засновник. Як відомо, Платон походив з багатої аристократичної сім’ї, й це давало змогу утримувати Академію власним коштом, без чиєїсь допомоги. Він також забезпечив Академії матеріальну незалежність на майбутнє, передавши в її володіння власний сад. Згодом значну допомогу Академії надавали приватні особи, сприяючи процвітанню наук і мистецтва. У Стародавній Греції держава не займалася питаннями освіти, у зв’язку з цим різні школи, зокрема й Академія, були приватними установами. Уряд з повагою ставився до схолярів і звільняв їх від податків та інших державних зобов’язань, присуджував їм звання почесних громадян, військових стратегів, а також увінчував деяких золотими вінками.Переважна більшість молоді розглядала навчання в Академії як підготовку до громадської діяльності, частина, пройшовши повний курс лекцій, ставала схолярами.Із втратою незалежності грецьких міст почався застій і в культурному житті. Не стала винятком й Академія. У той час створювали школи за межами Греції — в еллінізованих містах Сходу і Заходу. Багато схолярів переїхало в інші міста, здебільшого до Рима. Римський імператор Марк Аврелій спробував матеріально підтримати розвиток науки, надавши спеціальні кошти. Та ці заходи не змогли відродити колишню славу Академії.Держава, призначивши платню схолярам, позбавила їх свободи, яку вони мали раніше, й академічна наука поступово почала занепадати. ПРИЙШОВШИ ДО ВЛАДИ, РЕЛІГІЯ ОСТАТОЧНО РОЗПРАВИЛАСЯ З НАУКОЮВиникнення і поширення християнської релігії ще більше посилили занепад науки й освіти. 529 року імператор Юстиніан направив до Афін едикт, згідно з яким ліквідував Академію, конфіскував її майно й забороняв подальше викладання філософії. Так, проіснувавши понад 900 років, Академія була ліквідована.Вороже ставилося до науки не лише християнство. Обскурантизм лежить в основі будь-якої релігії й ідеології, й ця властивість відкрито й надзвичайно різко виявлялася на початкових етапах їхнього розвитку. Раннє християнство знищувало античну язичницьку культуру в Європі, тоді як на афро-азійському просторі цю місію виконували послідовники Корану. За переказом, коли 645 р. халіф Омар захопив Александрію, то наказав спалити знамениту бібліотеку Птолемея. Він керувався дивним, на наш погляд, принципом: “Якщо книжка вміщує те, що є в Корані, то вона непотрібна. А якщо в ній є те, чого немає в Корані, то вона шкідлива”. Комуністична і фашистська ідеології також були гальмом науки і затримували прогрес цивілізації.Період раннього Середньовіччя в Західній Європі характеризувався занепадом культури. Наука дедалі більше підпорядковувалася християнській догмі й закривалася в колі духовенства, тоді як у мусульманському світі й на арабському Сході поступово починався розвиток науки. У Західній Європі школи зберігалися тільки в монастирях і призначалися для підготовки служителів Церкви. У мусульманському світі загальна культура сягнула високого розквіту, арабські правителі не лише підтримували вчених, а й самі виявляли інтерес до науки. Релігійний фанатизм і безперервні війни в Західній Європі не могли сприяти прогресові науки. Виховання тоді досягалось практичним шляхом, а не за книжками. Позаяк основним заняттям була війна, більшість молоді готувалася бути воїнами. Вважали, що освіта псує мораль, руйнує звичаї, поневолює дух, головним педагогічним чинником у засвоєнні навчального матеріалу були тілесні покарання. “Хто звик тремтіти перед шкільною різкою, той ніколи сміливо не дивитиметься на меч чи спис”, — так оцінювали своїх освічених підданих середньовічні монархи та їхні наближені.БЕЗ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВА НЕДОСКОНАЛАВ епоху Відродження з’явився інтерес до класичних наук, зокрема, до філософії Платона. Тоді виникли перші наукові товариства, які, за традицією, називали академіями.Ще раніше зародились університети. В Англії — Оксфордський (друга половина ХІІ ст.) і Кембриджський (1209), у Франції — Сорбонна (1257), Краківський (1364) у Польщі.Перші академії з’явилися в Італії як гуртки для заняття поезією й мистецтвом віршування. Потім виникли наукові товариства, які ставили за мету пізнати таємниці природи методами експериментування й використання наукових досягнень на практиці.Одним із перших таких наукових товариств була Римська академія Рисей (1600—1630), а також Флорентійська академія дослідів (1651—1667). 1662 року виникло Лондонське королівське товариство, трохи пізніше, 1666-го, — Французька академія наук, і нарешті, 1724 року Петро І організував Петербурзьку академію наук. Відтоді майже в усіх європейських країнах створювали академії, й кожен монарх розглядав академію як окрасу двору. Жодну країну ХVІІІ ст. не визнавали досконалою, якщо вона не мала академії. Як правило, академії держава матеріально не забезпечувала, вони існували на внески, які збирали з їхніх членів. Які тільки проекти висували академіки, щоб забезпечити діяльність інституції! Творець Берлінської академії наук, математик і філософ Лейбніц пропонував фінансувати академію за рахунок благодійних лотерей, податків за виготовлення паперу, мита з поганих книжок. Врешті Берлінська академія наук у початковий період історії існувала за рахунок доходів з календарів.Платня академікам надходила дуже нерегулярно, у зв’язку з чим вони були змушені завойовувати милість монархів з допомогою од і кумедних експериментів. Правда, монархи також не стояли осторонь академічного життя й надавали академіям допомогу, “забезпечуючи” їх керівними кадрами. Так, прусський король Фрідріх Вільгельм І призначив президентом Берлінської академії наук свого придворного блазня Павла Гундлинга, якого змусив ще й усиновити мавпу. Коли старий блазень помер, король наполягав призначити президентом академії свого нового блазня Штейна. З великими труднощами німецьким ученим вдалося провести на посаду президента Берлінської академії наук богослова, та Фрідріх Вільгельм наполіг на призначенні блазня віце-президентом.Своїм геніальним прикладом прусський монарх показав усьому світові, як легко одним декретом сягнути перевтілення людей, що не мають жодного стосунку до науки й учених, і відтоді багато коронованих осіб перетворювали своїх блазнів на академіків і на президентів академій. Прусський монарх дивився на науку як на щось непотрібне, і вважав, що поширення освіти серед підданих призведе до занепаду німецького духу і створить умови для вільнодумства, розбещеності й слабохарактерності. Він не любив науковців, ставився до них із презирством, й більшість німецьких учених виїхала до Швеції, Данії, Росії. Попри моду на академії, Фрідріх Вільгельм І збирався зовсім закрити її, та німецькі академіки додумались упроваджувати в практику результати своїх досліджень. Для цього вони відкрили при Берлінській академії наук медичну школу, що готувала фельдшерів для прусської армії.АКАДЕМІЧНИЙ — ОЗНАЧАЄ МОДНИЙЧому академії стали модними? Академіями називали наукові громади, навчальні заклади та інші установи. Існували академії наук й академії мистецтв, військові, духовні, сільськогосподарські, інші. Визначення академічний додавали театрам, філармоніям. Навіть школи танців, фехтування, верхової їзди, плавання, картярства нерідко мали назву академія. На ранніх етапах розвитку академії обіцяли набагато більше, ніж насправді могли дати. З’являлись тенденції перебільшувати можливість учених та науки того часу, на що вказує, наприклад, назва одного з перших наукових товариств — Римська академія Рисей — мовляв, в академії зібрані вчені зіркі, як рисі. Це викликало насмішки. Так, у “Подорожах Гуллівера” Дж. Свіфт (1667—1745) спародіював академію наук Лапутії, вчені якої вилучали сонячне світло з огірків, перетворювали лід на пил шляхом нагрівання його на сильному вогні, виготовляли подушки з розтовченого мармуру. Критикував він також сільськогосподарські проекти Ліліпутської академії наук, вчені якої закопували жолуді на полях, а потім випускали свиней, які, розриваючи поле в пошуках жолудів, орали його, удобрюючи органікою власного виробництва.ПЕРШІ В ЄВРОПІПерша Академія наук у Європі була створена в Україні 1580 року, тобто на 20 років раніше, ніж Римська академія Рисей. Створив її князь Костянтин Острозький і найменував Острозькою академією. Саме там 1580 року було надруковано Острозьку Біблію, примірники якої тепер вважають досягненням світової культури. Вони перебувають у найкращих бібліотеках світу. Політичні обставини змусили українців створити академію: Польща проводила полонізацію, нищила православні церкви, робила все, щоб притлумити самосвідомість українців. Поляки підкупили внучку князя Острозького Анну, яка після його смерті передала Острозьку академію єзуїтам, і вона перестала існувати 1608 р. Цей метод нищення України ефективно застосували московити, коли захопили Україну. Одразу після ліквідації Запорозької Січі вони ліквідували Києво-Могилянську академію.Та наука й освіта не згинули в Україні. Після ліквідації Острозької академії Петро Могила (1597—1647) створив Києво-Могилянську академію, що стала провідним вищим науковим і навчальним закладом у Східній Європі ХVII ст. Тут отримували освіту не лише українці, а й болгари, серби, росіяни, молдовани, румуни, угорці, інші народи. Завдяки Академії населення України було освіченим, що з подивом відзначали всі іноземні діячі, які відвідували Україну в XVII—XVIII ст. Усі гетьмани України і вся козацька старшина були випускниками Києво-Могилянської академії. Петро І використав випускників Києво-Могилянської академії для проведення реформ, і провідні її вчені вивели відсталу Московську державу на європейський рівень. Велика заслуга в реформах Московії випускників Києво-Могилянської академії Данила Туптала, Стефана Яворського, Феофана Прокоповича, Гаврила Бужинського тощо. Вони зробили основний внесок для заснування і створення Московського й Петербурзького університетів, Петербурзької академії наук та інших наукових закладів. Московія на той час не мала освічених людей, і тому першим президентом Петербурзької академії наук був українець Г. Розумовський, випускник Києво-Могилянської академії. Відомо, що в Києво-Могилянську академію 1734 року приїжджав російський учений М. Ломоносов, щоб підвищити свій науковий рівень. Більшість священників Московії були неписьменними, не вміли читати Святе Письмо, тому, як писав ієромонах Києво-Могилянської академії Макарій Булгаков у книжці “История Киевской Академии” (СПб, 1843), всіх священнослужителів російської церкви від Москви до Тобольська поміняли на випускників Києво-Могилянської академії.Московити загалом були неписьменними. Приміром А. Меншиков, за Малою радянською енциклопедією, т. 4, с. 1164, “видатний російський державний діяч, полководець, генералісимус, найближчий сподвижник Петра І”, а “в часи царювання Катерини І фактично очолював уряд Росії”. Він був абсолютно неписьменним, не вмів ні читати, ні писати. Цей малокультурний, грубий, повний анальфабета “видатний російський полководець”, захопивши Батурин, 1708 р. знищив його дощенту, всіх жителів, включаючи жінок і дітей, вирізав. Щоб залякати український народ, він розпорядився прив’язувати мертвих козаків до стовбурів дерев і пускати їх униз по течії Дніпра, щоб українці бачили, що на них чекає в майбутньому.Московські царі не могли стерпіти того, що Україна за культурою, освітою, рівнем життя набагато вища за Росію. Як тільки завдяки Києво-Могилянській академії Росія укріпилася, то московський цар Олександр І (Благословенний) своїм височайшим рескриптом за 26 березня 1822 року ліквідував Києво-Могилянську академію і розпорядився створити Київську духовну академію. На керівні посади цього навчального закладу призначали тільки московитів, випускників Московської й Петербурзької академій, яких ще недавно навчали випускники Києво-Могилянської академії. Першим ректором Київської духовної академії став архімандрит Мойсей Архипов, випускник С.-Петербурзької академії. Ієромонах Макарій Булгаков пише, що всіх викладачів у Київську духовну академію направили із         С.-Петербурга і Москви, тому що московські священнослужителі правильніше, ніж українські, розуміли Святе Письмо. Булгаков перелічує професорів, яких прислали з Москви на викладацьку роботу. Ректори, інспектори, всі професори богослів’я, історії, математики, російської, французької, німецької, грецької мов, латини, і навіть професори єврейської мови були московити. Направлення професорів А. Максимовича і С. Колерова викладати єврейську мову свідчить про те, що московити не довіряли не лише українцям, а й українським євреям.Російська імперія повністю використала науковий потенціал України. І тоді, коли завдяки українським науковцям із Києво-Могилянської академії Москва виборсалася з бруду, створивши Петербурзький і Московський університети, Петербурзьку академію наук, Московську і Петербурзьку духовні академії, Москва ліквідувала Києво-Могилянську академію. Українська радянська енциклопедія стверджує, що Києво-Могилянська академія стала непотрібною у зв’язку зі створенням Харківського університету, а тому була ліквідована. Через кілька десятиліть після ліквідації Києво-Могилянської академії український народ втратив славу одного з найосвіченіших.  

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment