Ірина МОЛЧАНОВА,член НСЖУМикола Жулинський, академік, голова Комітету з Національної премії ім. Т. Шевченка, радник Президента України з питань культури побував у Маріуполі на запрошення наукової громадськості міста.Відбулася зустріч зі студентами Приазовського державного технічного університету, де допитлива молодь не лише слухала лекцію літературознавця, а ставила запитання про Голодомор, його вшанування в Україні. Микола Жулинський спілкувався з грецькою громадою Маріуполя, захоплюючись будівлями “маленьких Афін”. Керівники ПДТУ запропонували Миколі Григоровичу провести спільну конференцію з працівниками Інституту літератури НАНУ “Література Приазов’я”. Це перспективно: можливо, в Інституті літератури відкриється новий відділ, а письменники Донеччини, заручившись підтримкою столиці, відчують рідність української мови й потребу її використання.Микола Жулинський прочитав лекцію “Тарас Шевченко та Микола Гоголь — дві половинки українського серця”. Він наголосив: “Шевченко і Гоголь обидва мріяли про власні хати в Україні, але обидва померли на чужині. Тараса перепоховали, а Микола так і залишився у Москві”. Представниця “Просвіти” запитала: “Як Ви ставитесь до ідеї перепоховання видатних українців?” Микола Григорович зізнався, що давно мріє про створення Пантеону видатних українців у Києві біля Аскольдової могили.На запитання про впровадження цензури на безсоромні твори деяких сучасних письменників академік відповів негативно. Можлива тільки моральна цензура, і вона вже діє, роблячи відбір фільмів для телебачення. А ось академік Жежеленко трохи спантеличив академіка Жулинського спостереженням: “Чому в Гоголя, як і в Тургенєва, позитивний герой — не росіянин, не українець, а турок чи болгарин?” Микола Григорович зізнався, що не замислювався над цим. Отже, інтелігенція Маріуполя довела, що добре знається й на тонкощах красного письменства. Це підтвердив у короткій доповіді нинішній ректор ПДТУ, академік В’ячеслав Волошин. Він сказав: “Багато хто дивується: навіщо нам, технарям, співпраця з діячами літератури? Але наш колектив давно прагне зробити з Приазовського університету не лише осередок освіти, а й культурний центр міста. Тому в університеті діє кафедра української філології, музична, відкривають кафедру журналістики. Культуру можна передати тільки через слово. Бо тільки через слово вчитель доносить знання до учня, тільки через слово старше покоління передає молодшому здобутки цілого народу”. Після цих слів Микола Жулинський і В’ячеслав Волошин підписали угоду про співпрацю своїх закладів заради поширення української мови на Донеччині.
