ЛИЦАР, УЧЕНИЙ, ДОСЛІДНИК

На Покрову в Полтаві на вулиці, на жаль, ще й досі Жовтневій, будинку 66-а відкрили меморіальну дошку письменникові, літературознавцеві, вірному синові України Петрові Ротачу (24.01.1925—13.06.2007).

Ганна ДЕНИСКОм. ПолтаваГолова Полтавського міського об’єднання Товариства “Просвіта” Тарас Пустовіт, розпочинаючи зібрання громадськості, наголосив, що на Покрову згадують славне минуле, пошановують наше лицарство. Петро Ротач був лицарем української ідеї в нові часи: “Це унікальний чоловік, який мав талант ученого, дослідника, лицарські якості — велике почуття патріотизму і високі чесноти”.Слово про Петра Ротача виголосив ректор Полтавського державного педагогічного університету професор Микола Степаненко: “Петро Ротач належить до плеяди найбільших достойників кінця ХХ—початку ХХІ сторіччя. Ми говоримо про нього як про талановитого поета і прозаїка, але це ще був видатний перекладач, краєзнавець, людина, безмірно віддана Україні. Україною жив, Україні служив, не зрадив її ні на мить.

Петро Ротач писав:Я йшов між чорної злоби,Круті, круті дороги слались.Кругом хилилися раби,А горді зрідка зустрічались.Ця людина була горда від природи. На нашому українському культурному, науковому і духовному овиді ця постать навіки залишиться знаковою.Петро Ротач був і залишається прикладом того, як має жити і діяти справжній український інтелігент. Ми часто скаржилися на несприятливі умови для творчості, праці, духовного розвою”.Петра Ротача у роки совєтчини постійно “запрошували” до КДБ, цькували у пресі, не друкували як “українського буржуазного націоналіста”, який нібито своїм прикладом збиває на манівці поетичну молодь. Але в період перебудови з’ясувалося, що шухляди письмових столів багатьох українських письменників порожні, а в Петра Ротача — і дослідження про письменників діаспори, і Шевченкіана, і Петлюріана, і сміливі вірші, сповнені любові до України і ненависті до її катів.Брати приклад з Петра Ротача в незламності й чесності перед Україною й собою закликали заступник голови Полтавської облдержадміністрації Сергій Соловей, депутат обласної ради, журналіст Василь Неїжмак. Дружина Петра Ротача Алла Олександрівна і син Олександр щиро подякували всім, хто сприяв відкриттю меморіальної дошки, — художникові Миколі Посполітаку, керівникові будівельної організації Олексієві Ландарю, багатьом іншим.Освятив меморіальну дошку митрофорний протоієрей УПЦ Київського Патріархату Микола (Храпач).Звучали під осіннім небом козацькі пісні у виконанні пісенно-танцювального ансамблю “Полтава” Полтавської обласної філармонії (художній керівник — заслужений працівник культури Федір Кривенко), які так любив Петро Петрович.…Давні галли колись найбільше боялися, щоб небо не впало їм на голови. У полтавському небі століттями стовбичить хижий сусідський орел, щодень довбе нам ребра, серця розбиває. Проте такі люди, як Петро Ротач, тримали українське небо так високо, що імперським хижакам туди було не досягнути і не обвалити його нам на голови. Тримаймо ж високо українське небо й ми! 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment