Гнат БІЖИК, м. Нова Каховка, Херсонська обл.То чому ж мовчимо, коли з душі виривається крик? Але де ж кричати? Газети нашого міста (та й області) думки на захист українських святинь і цінностей не надрукують. Майдани для цього ще не готові. Тому звертаюся через вашу газету до просвітян, рухівців, членів інших національно-патріотичних сил, які живуть у Херсоні й області. Херсон відзначає (празднуєт) чергову річницю заснування міста. Свято назвали “С любовью к Хєрсону”. Організатори свята геть чисто забули, що Херсон — українське місто, а події відбуваються в Українській державі. Складається враження, що в Херсоні її нема. Основна величальна фігура свят — фаворит Катерини ІІ, яка “доконала вдову-сиротину”, Потьомкін, що брав активну участь у руйнуванні Запорозької Січі. Мабуть, на подяку за це йому в Херсоні й спорудили пам’ятник. Сюди водять першокласників перед початком навчання в школі, а цього року кожному, хто вперше переступив шкільний поріг, вручили книжку “Потьомкін — основатєль Хєрсона”. І хоч у місті є погруддя Т. Шевченка, не він був у центрі уваги. На святі не шукали минулої слави України, не лунали заклики до примноження цієї слави. Там звучали інші величальні вигуки: “Слава Потьомкіну!”, “Слава Чєрноморскому флоту!” Це тому флоту, який ігнорує українські закони й українські органи влади на Кримському півострові, який став об’єктом міждержавної напруги. Усі святкові заходи були розраховані на виховання засліплених безбатченків й ідолопоклонників чужим вождям, які повинні перед цими вождями не тільки плазувати, а й виконувати їхню волю. Чому ж патріотичні громадські організації, партії, свідомі громадяни не протестують проти наруги над Україною? Невже не розуміють, що такі систематичні “виховні” заходи ведуть до ліквідації державності України без пострілів гармат? Чому спокійно спостерігає за такими дійствами облдержадміністрація?Якщо до цього додати, що в заходах брали участь українські військовослужбовці й не останню скрипку в організації святкування грала Церква Московського Патріархату, виникає небезпідставне запитання: “Чи довго ще продихає держава Україна?” Чи довго втримається молода Україна в умовах широкомасштабної, спланованої проти неї пропагандистсько-ідеологічної війни на її території й неприхованих погроз і претензій північного сусіда? На території АР Крим у всіх на очах так звані козаки, як повідомляє преса, під прапорами сусідньої держави готують майбутніх нападників на Україну з числа її молодих громадян.Не стоїть осторонь перетворення України на “окраіну вєлікого отєчєства” й Церква Московського Патріархату. На її гачок потрапляють ті, хто не має чітких позицій у питаннях національного й релігійного світогляду. Нещодавно одна з моїх знайомих перехрестила своїх дітей у Московській Церкві (раніше вони прийняли хрещення в УАПЦ). І не без вигоди. Кум (вірянин УПЦ МП) узяв на себе не тільки витрати, пов’язані з перехрещуванням, а й купив сім’ї холодильник, заплатив за перебування дітей у дитсадку, допоміг одягти, взути. Справа ніби шляхетна, хоч і невідомо, з якого джерела наповнилася “криничка щедрості” хрещеного батька. Зрозуміло, що переманювання людей під склепіння своєї церкви духівництвом відбувається далеко не за Божими Законами. А в стінах цієї церкви ані діти, ані їхні батьки не почують ні українського слова, ні слова “Україна”, ні закликів любові до них.Тому з таким задоволенням розділив радість з однодумцями на херсонському святі й кандидат у Президенти Віктор Янукович. Куди докотимо нашого воза, коли продовжуватимемо мовчати й цим посприяємо приходу до влади тих, хто “зробить усе”, щоб статус державної одержала російська мова, а українська була загнана в глибоке підземелля?Нещодавно зустрів знайомого недоукраїнця, який запитав: “За кого голосуватимеш?” Я відповів: “За Ющенка”. — “Ні в коїм случаї”, — почув у відповідь.Ось вам і наслідки нашого мовчання.
