МІСІЯ “ЧЕТВЕРТОЇ ХВИЛІ”

14 жовтня 2009 р. у залі пленарних засідань Верховної Ради України відбулись парламентські слухання “Закордонне українство: сучасний стан та перспективи співпраці”. Але за суттю — громадські слухання в приміщенні парламенту, бо що то за парламентські слухання без депутатів (їх було лише п’ятеро). Щоправда, в ложах сиділо кілька міністрів, голів державних комітетів чи їхніх заступників, більше було послів України за кордоном. А в залі — близько півсотні представників українських громад із-за кордону, громадський актив з України, а здебільшого — студенти Києво-Могилянської академії.Зовсім мало було представників ЗМІ, отже, не набули ті слухання й суспільного резонансу. Крім того, в назві слухань не відображено присутності за кордоном громадян України. Представники численних громадських об’єднань четвертої міграційної хвилі у своїх виступах загострили увагу саме на цьому аспекті української присутності за кордоном, порушивши складний комплекс животрепетних проблем, які потребують негайного розв’язання спільними силами Президента, Верховної Ради й Кабінету Міністрів України.Підсумовуючи слухання, віце-спікер Микола ТОМЕНКО наголосив, що необхідно провести окремі парламентські слухання з проблем української трудової міграції. Пропонуємо до уваги читачів виступ на слуханнях голови Міжнародної громадської організації українців “Четверта Хвиля” Олександра ШОКАЛА, в якому сфокусовано проблематику українських міграційних процесів, а також статтю представника закордонного українства — координатора Об’єднання українців Росії в Тюменській області та Західному Сибіру Володимира ХалІмонЧука. 

Олександер ШОКАЛО Достойні співвітчизники!Говоритиму і про проблеми, і про механізми їх подолання.

Зауважували, зокрема Ніна Іванівна Карпачова, що назва наших слухань не охоплює всієї проблематики українського перебування за кордоном, а саме проблем українських мігрантів. Це тому, що правовий статус закордонних українців або емігрантів, які є громадянами інших держав, визначено законодавчо. А правовий статус громадян України за кордоном або українських мігрантів досі не визначено, наче такого соціального явища в нас немає. А сьогоднішні українські мігранти — це завтрашні емігранти. Українське честолюбство потішають ліричним штампом “Нашого цвіту по всьому світу”. Цвіт таки наш, а плоди вже не наші. Українці стають “пропащою силою” для України. “…Розсипаємося, як кленове листя”, — печалився Іван Франко 1907 року з приводу масового від’їзду українців за океан. Відтоді минуло понад сто років, а міграційно-еміграційні хвилі так само викидають наш люд на чужину. І з кожною новою хвилею Україна втрачає значну частину нового покоління.З потреби зберегти українців для України й виникла 2006 року Міжнародна громадська організація українців “Четверта Хвиля”. Наша ідеологема — “Українці — для України!”, де передбачено право та обов’язок кожного українця творити самостійну Українську державу. Ця заповідь нашої спільної громадської волі й дії — відповідь на Франків духовний заклик — “…Нам пора для України жить”. Місія МГОУ “Четверта Хвиля” — зберегти й відновити цілісність українського народу як збірної особи, відтворити самостійну самоорганізуючу силу нашого національного єства.Наше першорядне завдання — четверта міграційна хвиля повинна стати останньою хвилею відпливу й першою хвилею повернення українців на Батьківщину.Дехто заспокоює: міграційно-еміграційні процеси — неминуче явище сучасного глобалізованого світу.Справді, нині у світі, за різними даними, від 150 до 175 млн осіб (понад 3 % населення планети) проживають за межами країн свого походження. З них близько 70 млн — мігранти. Але участь українців у глобальних світових міграційних процесах вражає: українські трудові мігранти становлять понад 10 % (близько 8 млн, а в сезонний пік їхня чисельність майже подвоюється) від загальної кількості мігрантів у світі.Частка українських емігрантів і трудових мігрантів щодо загальної чисельності українців (близько 65 млн) найвища у світі. Загалом понад 45 % українського етнічного соціуму живе за межами України. Українське соціальне єство фактично роздвоєне, а спорожнілу соціальну нішу заповнюють іммігранти з третіх країн (їх у нас близько 7 млн), які деформують соціокультурне середовище України. Цей показник особливо тривожний на тлі депопуляції українського народу — низької народжуваності й високої смертності.Лише незначна частина (близько 25 %) українських мігрантів працює за кордоном легально, маючи дозвіл на працю, — це власне і є трудові мігранти, а решта працює нелегально — це соціальні вигнанці (біженці), позбавлені всіх громадянських прав. Легальна міграція — це економічні втрати держави та інтелектуальні втрати суспільства, а нелегальна міграція — це ще й необліковані моральні збитки всього українського народу, бо українські нелегали належать до найбільш дискримінованих та незахищених.Державні структури країн перебування українців стурбовані лише проблемами інтегрування національних меншин у їхньому просторі, адже національні меншини — це категорія політична. Роботодавці наших заробітчан дивуються: ви такі працьовиті люди, що ж то за держава, що випустила вас із дому?За висновками соціологів, український середній клас нині формується за кордоном. Але той середній клас не належить українському суспільству, бо він не забезпечує самостійної сили українського націєтворення й державотворення, а є знаряддям роботодавців в інших країнах. А ті десятки мільярдів євро й доларів, які щороку заробляють українці на чужині, не компенсують духовно-інтелектуального й генетично-фізичного ресурсу середнього класу, що його постійно втрачає Україна. Українська міграція, надто нелегальна, понижує офіційні показники безробіття, бідності й інших соціальних недуг (якби зараз усі українські мігранти повернулися в Україну, в нас було б до 12 млн безробітних). А загалом міграція за кордоном та її наслідки в Україні — це катастрофічне погіршення соціально-демографічної ситуації в нашому суспільстві. Які ж причини масової міграції й соціально-демографічної кризи українського суспільства? Назву основні: відсутність в Україні державницької ідеології, стратегії розвитку і їх соціально-економічного програмного забезпечення та знецінення на цьому тлі людської праці. Усе це й породжує тіньову економіку, корупцію, безробіття, депрофесіоналізацію, люмпенізацію, масову міграцію й інші негативні соціальні явища. Усе українське суспільство, яке з продуктивного перетворено на споживацьке, вражене тотальним заробітчанством — від державного чиновника, який купує собі посаду, до соціального вигнання, який купує собі робоче місце в наймах на чужині.Парадоксальність новітньої міграції в тому, що коли перша хвиля масового переселення українців припала на добу нашої бездержавності, то четверта хвиля виникла в Українській державі. Цю парадоксальність бачимо і в спільній причині першої й четвертої міграційних хвиль — у соціально-економічній мотивації, у бідності, в неможливості реалізувати себе на Батьківщині. Виходить, майже нічого не змінилося в соціально-економічному становищі українців за 130 років. Тільки тоді Україна мала найвищий приріст населення в Європі, а нині — найнижчий!І коли серед позитивних моментів трудової міграції головними називають додаткове спрямування в Україну значних потоків зароблених нашими громадянами коштів та освоєння ними культури виробництва, це викликає обурення, бо гроші не оплачують морально-психологічих збитків, а люди з вищою освітою в наймах — це не освоєння культури виробництва, а депрофесіоналізація й люмпенізація.Внаслідок четвертої хвилі міграції Україна постійно втрачає значний генетичний, духовно-інтелектуальний, фізичний, репродуктивний, творчо-науковий, економічний потенціал. Україна набула статусу країни-донора, бо з неї постачають світові, крім природних ресурсів, неоціненний національний ресурс — людей: від немовлят до дівчат на виданні, від робітників до вчених. Тільки у зв’язку з виїздом науковців і висококваліфікованих спеціалістів втрати України становлять понад 1 мільярд доларів США на рік. А духовно-моральні втрати незліченні. Україна як донор інвестує живий людський капітал в економіку майже всіх розвинених країн світу на шкоду собі. Коли у ХХ столітті Українська нація була нацією депортованих, то в ХХІ столітті стала нацією мігрантів. За висновком Комісії для боротьби з нелегальною торгівлею українцями при Світовому Конґресі Українців, оприлюдненим на 48-й сесії ООН ще п’ять років тому, “Україна є одним із найбільших джерел людей, які стають жертвами торгівлі”.МГОУ “Четверта Хвиля” привертає увагу суспільства, всіх гілок влади в Україні до проблем, пов’язаних із масовою українською міграцією. Нинішня антинародна позиція політиків стосовно цих проблем рівнозначна політиці винародовлення. Привертаємо увагу до кричущої невідповідності політики в Україні життєвим прагненням українських громадян на своїй батьківщині й за кордоном.Зважаючи на гостроту порушених проблем, МГОУ “Четверта Хвиля” звертається до Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України з такими вимогами:1. Оскільки загальна чисельність громадян України за кордоном становить близько 25 % усіх українських виборців, необхідно внести зміни до Закону України “Про вибори”, законодавчо забезпечивши всім українським громадянам і в Україні, й за кордоном, можливість брати участь у виборчому процесі з активним і пасивним виборчим правом (право обирати й бути обраним) та з запровадженням практики поштового голосування для громадян України за кордоном (цей досвід широко використовують країни, громадяни яких тимчасово проживають за кордоном). За нормою чинного Закону, обирати мають право тільки ті громадяни України за кордоном, які стоять на консульському обліку, а це 1 % їхньої загальної чисельності.Проте обов’язок Української держави полягає не лише в тому, щоб забезпечувати своїм громадянам умови для реалізації ними свого виборчого права за межами Батьківщини та сприяти їхній інтеграції в інші суспільства, а насамперед у тому, щоб максимально гарантувати кожному громадянинові соціальний захист і всі людські права у себе вдома.2. Тому необхідно невідкладно прийняти соціально-економічну Державну програму “Повернення на батьківщину українських мігрантів” з метою забезпечення соціальних прав українців в Україні й за кордоном, збереження, відновлення духовно-інтелектуального й фізично-генетичного ресурсу та соціальної структури нації. (Подібну стратегію успішно здійснює Казахстан). Зволікання з розв’язанням цієї нагальної проблеми, а також безвідповідальні рішення уряду про запровадження оподаткування трудових мігрантів призводять до переходу українських громадян у статус емігрантів і до втрати Україною ще одного покоління. 3. МГОУ “Четверта Хвиля” вимагає від Верховної Ради невідкладно створити в Україні належну законодавчу базу з питань міграції, що убезпечить державу від неконтрольованих потоків нелегальних іммігрантів, також убезпечить українських громадян від транснаціональних кримінальних мереж, які займаються нелегальним працевлаштуванням і работоргівлею, та гарантуватиме своїм трудовим мігрантам легалізацію на основі двосторонніх угод про тимчасове працевлаштування й соціальний захист за кордоном, а головне — забезпечить їм можливість повернення додому. До розробки міжурядових угод між Україною й країнами перебування українців обов’язково залучати представників українських громадських організацій за кордоном. 4. МГОУ “Четверта Хвиля” підтримує проект закону України “Про правовий статус українських трудових мігрантів”, що його розробила Комісія УГКЦ у справах мігрантів. Подолання комплексу проблем, пов’язаних із трудовою міграцією, слід починати з визнання самого факту цього негативного соціального явища та його правового визначення. Цей законопроект визначає правовий статус українських трудових мігрантів та членів їхніх сімей, встановлює правові та соціальні гарантії їхнього захисту. 5. Необхідне державне забезпечення включення всіх культурно-освітніх ініціатив українців за кордоном у системи української освіти й науки та акумулювання в Україні їхніх духовно-інтелектуальних набутків для розвитку вітчизняної освіти й науки. Для систематизації інформаційно-культурної сфери життя в Україні й українців за кордоном та для належного забезпечення культурного розвитку українського соціуму в єдиному інформаційному просторі необхідно запровадити державну стратегічну програму інформаційного забезпечення світового українства та створити в Києві Інформаційний центр світового українства з потужною ресурсною базою з використанням передових технологій.Нині відсутність системної державної турботи про український інформаційний простір за кордоном надолужує на громадських засадах Українська Світова Інформаційна Мережа (УСІМ) МГОУ “Четверта Хвиля”.6. МГОУ “Четверта Хвиля” вимагає зупинити руйнацію українського інформаційного простору. Інформаційну політику Української держави спрямувати на захист вітчизняного інформаційного простору та повноцінне входження у світовий інформаційний простір за умови забезпечення доступу всіх представників українського суспільства до інформаційних ресурсів своєї країни. Вітчизняні ЗМІ — стратегічний носій державної мови. 7. МГОУ “Четверта Хвиля” пропонує проект створення при консульських установах України за кордоном патронатної служби для інформаційно-консультативної допомоги своїм громадянам. Реалізація цього проекту стане першим кроком до системного розв’язання низки соціальних проблем заробітчанства за допомогою громадськості та важливим поступом України до європейських стандартів у царині забезпечення міжнародних норм прав людини.8. Відповідно до Резолюції І Економічного форуму українців світу, необхідно створити систему правового захисту інвестицій українців із-за кордону в розвиток усіх сфер життєдіяльності українського суспільства. 9. Провідним зі всіх цих заявлених нами питань є питання узаконення в Конституції України національної державницької ідеології. Тільки державницька ідеологія як система духовно-соціально-правових орієнтирів здатна об’єднати всіх українських громадян на Батьківщині й за кордоном в інтересах України, незалежно від їхньої конфесійної та партійної належності. Відповідно до Резолюції           І Економічного форуму українців світу, МГОУ “Четверта Хвиля” виступає з ініціативою узаконення в Конституції України національної державницької ідеології, прийняття на її засадах стратегії злагодженого розвитку України та запровадження нової ідеології управління суспільством і економікою за цілями й результатами. Тільки на основі такої системності українське суспільство спроможне буде самоорганізуватися і вберегти Україну від зовнішніх негативних впливів глобалізації та внутрішніх загроз заміни держави на недержавні структури (анклави, соціополіси тощо), які функціонують у межах держави поза національним соціокультурним середовищем винятково в корпоративних інтересах. Українські громадяни, які вимушено опинилися за межами Батьківщини, сподіваються, що Українська держава нарешті візьметься за розв’язання життєвих проблем усього українського люду в Україні й за її межами, аби українці не покидали на чужинців своєї материзни, а самі не шукали долі на чужині. Як земля наша має стати основним стратегічним ресурсом Українського суспільства, так і турбота про наших людей має стати головним національним стратегічним пріоритетом у державі. Згадаймо, як на початку 90-х співці демократії ентузіазмом закликали: давайте збудуємо таку державу, щоб в Україні й євреям жилося краще, як в Ізраїлі! Нині завдання всього українського суспільства — зробити все, аби українцям удома жилося краще, як на чужині. “Українці — для України!” — вслухаймося в це волання українського серця. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment