СТАРТ ІЗ МАЙДАНОМ І РУШНИКАМИ

ВЕКТОР — НА ВИБОРЧІ ШОУЛедве закон дав “стартовий постріл” виборчій кампанії, вона стрімко помчала по тримісячній біговій доріжці, так, наче застоялася на старті. Цікаво, що найпроворнішим, зареєструвавшись першим, виявився досі не відомий широкому загалу виборців такий собі Олег Рябоконь, 36-річний юрист. Або в нас юристи непогано заробляють у нетрях законів, що можуть вносити мільйони кандидатської застави (яка, безумовно ж, у даному разі пропаде), або маємо вже виборчу технологію. Суть її в тому, що багатенькі кандидати (політсили, клани) виставляють ще кількох “кандидатів”. І частіше метою буде не так відібрати в когось голоси, хоч і не без цього, а “приватизувати” окружні виборчі комісії. Адже, за новим законом, кожен кандидат має право висунути в ОВК двох членів комісії. І чисельність цих безрозмірних комісій, як і кандидатів, нічим не обмежена. Тож що більше там “своїх”, то краще.Але перейдімо від технологій до нормальної кампанії. Якщо серед іншого на виборах дебатуватимуть і стосовно зовнішньополітичного вектора України, то у виборчій кампанії він уже вималювався. Принаймні щодо її форм. На озброєння взято давно перевірену в США методу грандіозних виборчих шоу, особливо під час  висування кандидатів. Виставковий центр на Лівобережжі столиці, схоже, стає традиційним місцем політичних акцій. На минулому тижні саме тут провели свої з’їзди з висування кандидатів Народна партія, яку очолює Литвин, і Партія реґіонів на чолі з Януковичем. Усупереч рейтингам, народники значно перевершили за розмахом реґіоналів. Згадався проведений тут позаторік передвиборний з’їзд Блоку Юлії Тимошенко. Тепер знову величезний, схожий на критий стадіон, зал був заповнений вщерть — кажуть, з усієї України прибуло близько 10 тисяч партійців. Усіх обійшли земляки спікера з Житомирщини, які привезли йому на з’їзд подарунок від матері — вишиваний рушник. Цим зворушили свого кандидата так, що той, зазвичай стриманий, просто на трибуні витирав рушником сльози розчулення. Втім, реґіонали вирішили взяти помпезністю, особливо щодо моменту очікування свого лідера, якого й висунули в кандидати. Злі язики порівняли це з очікуванням влітку прочанами Московського Патріарха.Після таких дійств що зоставалося робити Юлії Тимошенко? Провести з’їзд партії “Батьківщина” на Майдані столиці у присутності більш як 200 тисяч людей. Із трансляцією на кількох телеканалах та розкішним концертом. А що ж було в суботу — Майдан-2? “Вторинний” Майдан? Від політиків-важковаговиків, обминувши висування цілої шеренги прогнозованих і не дуже кандидатів, перейдімо до легковаговиків. У реаліях — два з’їзди двох партій колись єдиного Руху, двоє кандидатів на виборах, серед яких нема того, якому рухівці так завзято аплодували на ювілеї в Палаці. Народний рух ухвалив рішення не висувати власного кандидата, оскільки назвав єдиним кандидатом від демократичних сил Юлію Тимошенко. І саме про підтримку її на виборах з’їзд і ухвалив рішення. Варто нагадати, що ще недавно керівництво Руху заявляло: партія змушена буде висунути власного кандидата (очевидно, свого голову), якщо національно-демократичні сили не зійдуться на єдиній кандидатурі на вибори. Невже в НРУ вважають, що всі вже “зійшлися”? Наскільки зійшлися, видно хоч би з того, що в самому Народному русі — майже розкол стосовно виборів.А про яку єдину кандидатуру говорити, коли інший, потужніший осколок колишнього Руху — Українська народна партія — висунула власного  кандидата, голову партії Юрія Костенка. Головна мотивація: партія має брати активну участь у політичному житті, тримати прапор правих сил (саме так позиціонує себе УНП). Тим паче, крім президентських, будуть і місцеві, й парламентські вибори. Чи не домінантною тезою Костенка на з’їзді була така: праві сили колись та отримають перемогу на виборах, парламентських і президентських. Але час летить. Скоро вже й два десятиліття незалежної держави. То що, нас націлюють ще років на 15—20? Справді, навіщо говорити про об’єднання національно-демократичних сил, коли років через 20 все й так “утрясеться”…Повертаючись до мотивації партії, хочеться сподіватися, що УНП набиратиме голоси, борючись на виборах з україножерами, яких, на жаль, вистачає, а не за рахунок усіх, хто лівіший за неї.А В ЦЕЙ ЧАС НА ГРУШЕВСЬКОГО…Верховна Рада України і в президентську виборчу кампанію залишиться одним із центрів великої політики, власне, центром цієї кампанії. По-перше, парламент три місяці буде агітмайданчиком виборчої кампанії з неприкритою агітацією кандидатів, і нічого тут не вдієш. По-друге, всі прийняті (чи неприйняті) парламентом рішення нестимуть неприховане виборче “навантаження”. Це засвідчив і перший тиждень виборчої кампанії, який у парламенті також виявився жвавим. Жодного блокування, десятки питань на порядку денному. Деякі дуже показові. Наприклад, у минулий четвер першими розглядали два законопроекти: про дитячу порнографію і про табір “Артек”. Причина відома. Додайте ще напівзакрите вечірнє слухання щодо “Артеку”, де звітували генпрокурор і міністр МВС. Стенограма цієї “політичної педофілії”, з усіма її помиями, одразу з’явилася в Інтернеті. Це теж — вибори. А серед численних парламентських тем варто виокремити таке. Верховна Рада так і не прийняла навіть у першому читанні жодного із законопроектів щодо внесення змін до Конституції. Ані проект, внесений Президентом, ані кілька інших, зокрема від Партії реґіонів. Очевидно, основні політичні сили блокують одна одну і вважають, що не варто змінювати Конституцію до виборів, результати яких (і вони це відчувають) спрогнозувати важко. Парламент прийняв у другому читанні законопроект про підвищення соціальних гарантій, довкола якого було стільки галасу, аж до блокування сесій. Принципово, що вперше рівень мінімальної зарплати встановлено вище за рівень прожиткового мінімуму. І всі ці показники, звісно, підвищуються: уже з 1 листопада, а далі — щокварталу. Ось перша й остання із запланованих позицій. Встановлюється прожитковий мінімум на одну людину з розрахунку на місяць: з 1 листопада 2009 року — 701 грн., з 1 грудня 2010 року — 875 грн. Мінімальна заробітна плата — відповідно 744 та 922 грн. Чи означає це якесь підвищення життєвого рівня людей, чи новий виток інфляції? Виборці вже заморочені абсолютно протилежними трактуваннями політиків. І це теж — вибори. Ще одна подія тижня: кілька положень Закону “Про вибори Президента України”, прийнятого Верховною Радою 21 серпня цього року, які суперечили Конституції. На них, як на недемократичні, неодноразово вказувала громадськість. Тепер рішенням КС відновлено право оскаржувати результати підрахунку голосів і встановлення підсумків голосування в межах округу в судах і в ЦВК. Скасовано дивне положення, згідно з яким судам на розгляд скарг відводили всього два (!) дні, а скарги, які не розглянуто, могли бути залишені без розгляду. Тепер усі скарги мають бути розглянуті й рішення винесені. Скасовано норму, яка давала змогу голосувати лише тим українцям за кордоном, котрі стоять на консульському обліку. За іншими кількома важливими положеннями КС не прийняв рішення про їхню неконституційність. Насамперед це дозвіл дільничним комісіям вносити зміни до списку виборців у день голосування, майже до його закінчення; “безрозмірні” виборчі комісії; далекий від демократичного порядок оприлюднення результатів виборів. Втім, парламент ще має час, щоб самому внести деякі зміни до закону. Якщо буде бажання… Сторінку підготувавПетро АНТОНЕНКО

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment