Петро АНТОНЕНКОІз числа кандидатів на посаду Президента, які оприлюднили свої виборчі програми, найчіткіше в мовному питанні висловився голова ВО “Свобода” Олег Тягнибок. Він не просто обстоює єдину державну мову — українську. Серед програмових засад кандидата — обов’язкове застосування лише державної мови всіма посадовцями, в усьому, без жодного винятку, діловому мовленні. А також обов’язковий іспит на володіння державною мовою для всіх посадовців виконавчої влади й обраних на виборні державні посади. На “іншому фланзі” так само чітко висловився лідер Партії реґіонів Віктор Янукович. Процитуємо один із розділів його передвиборної програми: “Дві мови — одна країна! Прагну реального утвердження в Україні європейських стандартів демократії, неухильного забезпечення прав і свобод людини. Виступаю за надання російській мові статусу другої державної. Я — послідовний прихильник цивілізованого вирішення цього питання, здійснення збалансованої державної мовної політики, яка адекватно реагує на мовні потреби суспільства, відповідає загальновизнаним нормам міжнародного права, Європейській хартії реґіональних мов або мов меншин”.Принаймні відверто, без словесного туману щодо російської мови як якоїсь “офіційної”, “реґіональної” й таке інше. Щоправда, вкотре вже з посиланням на “міжнародне право” й відому Хартію, яку реґіонали давно вже трактують на свій лад.А як справи стосовно мовного питання у програмах інших кандидатів? Чинний Президент і кандидат на цю посаду Віктор Ющенко свою програму офіційно представить найближчим часом. Але нема жодного сумніву в багаторазово задекларованій позиції Президента стосовно того, що в Україні є і повинна бути лише одна державна мова — українська. Врешті, це положення знаходимо й у запропонованому Президентом Ющенком проекті оновленої Конституції України.Складніше з деякими іншими кандидатами з числа відомих політиків. Схоже, в гонитві за голосами виборців дехто прагне або зовсім обійти мовне питання, або вдаватися до розпливчастих формулювань. Чомусь немає положення про державну мову в програмі Юлії Тимошенко. Може, прем’єр вважає, що вона й так не раз чітко висловлювалася за єдину державну українську мову, й цього досить? Що ж, сподіватимемося, що не лише декларацією є слова, якими завершується програма прем’єра і кандидата: “Україна понад усе!”У програмах деяких політиків знову фігурує якесь виокремлення мови однієї з національних меншин, бодай і найбільшої, тобто російської.Програма голови Верховної Ради Володимира Литвина декларує: “Врегулювання мовної ситуації в Україні: наповнення реальним змістом статусу української мови як державної; визначення засад функціонування російської мови як мови міжнаціонального спілкування в усіх сферах суспільного життя; забезпечення повноцінного застосування мов представників різних національностей у місцях їх компактного проживання”.Процитуймо й програму Арсенія Яценюка: “Нам необхідно забезпечити розвиток національної української культури і державної української мови. Гарантією існування та поступового розвитку української мови як єдиної державної має бути відсутність та неприпустимість будь-якої дискримінації російськомовних та іншомовних громадян України. Багатонаціональність та багатокультурність України є нашим найважливішим ресурсом, силою, а не вадою”.А ось положення з програми ще одного “розпіареного” кандидата — Сергія Тігіпка: “Російський мові — статус мови міжнаціонального спілкування”.Ніхто, звичайно, не проти багатонаціональності й багатокультурності України, захисту й розвитку мов національних меншин. Але чому треба виокремлювати одну з цих мов, саме їй надавати якийсь статус “мови міжнаціонального спілкування”? Хіба мовою цього спілкування не може бути державна українська мова? Ці моменти політики, навіть ті, котрі декларують державність української мови, чомусь воліють обходити.
