«…ВНЕЗАПНО КАРЛ ПОВОРОТИЛ И ПЕРЕНЕС ВОЙНУ В УКРАЙНУ»

Юрій ШЕЛЯЖЕНКО,редактор газети “Правдошукач” На цей лист я очікував довго. Надійшов на Покрова Пресвятої Богородиці, особливе свято для нащадків запорозького козацтва.Скільки емоційних дискусій вели з приводу того, як треба писати російською мовою: “в Украине” чи “на Украине”! Скільки мільйонів слів сказали деякі шовіністи, намагаючись довести, що єдино правильний варіант — “на Украине”! І ось нарешті перед нами документ, де розставлено всі крапки над “і”. Це офіційне визнання Інституту російської мови імені В. Виноградова Російської академії наук: тепер, виявляється, можна вживати вираз “в Украине”. Казати “в Украине” російською мовою — грамотно. Це відповідає сучасним нормам російського правопису.Інститут російської мови визнає, що норми “в Украине” и “на Украине” “в современном русском языке сосуществуют”. Хоч і підкреслює, що норму “в Украине” узаконено на вимогу Уряду України, “из соображений политкорректности, исключительно по политическим соображениям”.Редактору газеты “Правдоискатель” Ю. В. ШеляженкоУважаемый господин Шеляженко!На Ваш запрос от 12.01.2009 (исх № 408) относительно правильности употребления предлогов “в” и “на” со словом “Украина” сообщаем следующее.С названиями административных единиц — государств, областей, районов, штатов, городов, сел и т. п. в конструкциях со значением места в современном русском языке употребляется предлог “в”: в Чехословакии, в Московской области, в Дмитровском районе, в Иллинойсе, в Торжке.Предлог “на” встречается в относительно немногочисленных сочетаниях: на Орловщине, на Брянщине, на Украине. Именно форма на Украине являлась единственной нормативной до 1992 г.Но в 1993 г. Правительство Украины потребовало признать нормативными для русского языка варианты в Украину (соответственно из Украины). Это, по мнению Правительства Украины, позволило бы разорвать неприемлемую для независимого государства этимологическую связь конструкций “на Украине” и “на окраине”, отражающую, с точки зрения патриотически настроенных лингвистов, великодержавное пренебрежение со стороны России и русских. Украина таким образом получила бы лингвистическое подтверждение своего статуса независимого государства, а не подчиненного региона (по аналогии с другими наименованиями независимых государств — в Германии, в Швеции, в Японии).Однако путь вводимого исключительно по политическим соображениям в речевую практику варианта оказался отнюдь не простым.С одной стороны, в текстах, предназначенных для адресатов-украинцев, можно идти навстречу их пожеланиям и употреблять, следуя принципам корректности, форму с предлогом “в”. В таком случае, как отмечает академик В. Г. Костомаров, “приходится мириться и с самым наивным политическим и национальным мышлением: есть вещи выше неприкосновенной чистоты литературно-языкового канона”. Именно поэтому в официальных документах, касающихся взаимоотношений России и Украины, зачастую предпочитается “в” и “из”.С другой стороны, в устной разговорной речи, а в периоды явного охлаждения межгосударственных отношений и в публицистике, сохраняется традиционная литературная норма — жить на Украине, приехать с Украины.Таким образом, в современном русском языке сосуществуют традиционная литературная норма с предлогом “на” и относительно новая, вводимая из соображений политкорректности по просьбе Украины — с предлогом “в”. Выбор формы в каждом конкретном случае должен осуществляться говорящим (пишущим) с обязательным учетом условий общения.Старший научный сотрудник Учреждения Российской академии наук Института русского языка им. В. В. Виноградова РАН кандидат филологических наук О. М. ГрунченкоКоротко розповім історію цього листа.На початку року до редакції газети “Правдошукач” звернулися кілька людей. Ось уривок з листа одного з них: “Я постійно слухаю через Інтернет радіо “Ехо Москви”. Там часто звучить інформація про нашу країну з неодмінним повторенням “на Украине”, а редактор Олексій Венедиктов відповідає незадоволеним слухачам з України, що казати “в Украине” неграмотно. Чи можете Ви звернутися до Інституту російської мови і спитати, чому в такому разі Пушкін писав “в Украине”?”Ідея читача мені сподобалась. Адже й політики іноді спекулюють на цьому питанні. Одіозний пан Жириновський нещодавно бовкнув, що він завжди казатиме “на Украине” і ніяк інакше казати не можна. 12 січня 2009 року я склав інформаційний запит і спрямував його до Інституту російської мови Російської академії наук.В Институт русского языка им. В. В. ВиноградоваРоссийской академии наукИНФОРМАЦИОННЫЙ ЗАПРОСОбщественно-политическая газета “Правдоискатель” выпускается для украинских читателей на трех языках, в том числе на русском языке.В связи с обращениями читателей редакция задалась следующим вопросом: правильно ли, в соответствии с грамматикой русского языка, употреблять предлог “в” с географическим названием государства Украина, т. е. писать “в Украине”, например, в таком контексте:Пример 1. “О назначении Черномырдина В. С. Чрезвычайным и Полномочным Послом Российской Федерации в Украине” (название Указа Президента Российской Федерации от 21.05.2001 № 573; копия с официального сайта document.kremlin.ru прилагается).Пример 2. “Незапно Карл поворотил и перенес войну в Украйну”, “В Украйну едет, в царский стан” (Александр Сергеевич Пушкин, поэма “Полтава” — цитируется по изданию: “Пушкин А. С., Сочинения. В 3-х томах. Том 2. Поэмы; Евгений Онегин; Драматические произведения. — Москва, “Художественная литература”, 1986 г. — 527 с. — С. 115, 116).Прошу Вас разъяснить правила употребления предлога “в” с географическим названием государства Украина.Если подготовка официального ответа на данный запрос потребует возмещения расходов, редакция газеты “Правдоискатель” заранее заявляет о своем согласии на это.С уважением редактор газеты “Правдоискатель” Шеляженко Ю. В.На жаль, відповідь довго не надходила. 7 квітня я написав скаргу до Президії Російської академії наук, а коли і це не спрацювало — 31 липня поскаржився на бюрократичну тяганину в РАН Президенту РФ Дмитрові Медведєву та голові уряду РФ Володимирові Путіну.Правильно кажуть, що в Росії скарга на ім’я першої особи може розв’язати проблему, коли не допомогло ніщо інше. Відповідь на запит редакції нарешті надійшла. Можна було б чіплятись до того, що питання про правопис у творах Пушкіна залишилося без відповіді, та й до 1993 року норму “в Украине” використовували в офіційних документах і художніх творах російською мовою. Однак усе це дрібниці порівняно з тим, що попри її холодну коректність та застереження, ця відповідь є офіційним (!) письмовим повідомленням про узаконення норми “в Украине”, яка, за твердженням Інституту російської мови РАН (найавторитетнішого в цій сфері!), “співіснує” у російському правописі з “традиційною” нормою “на Украине”.Віднині ніхто не має права дорікнути “неграмотністю” тим людям доброї волі, які вживають російською мовою вираз “в Украине” письмово або усно. Завжди можна підтвердити свою правоту, продемонструвавши прискіпливому “грамотєю” копію цього листа. До речі, я вже поширив її в Інтернеті.Не маю наміру зупинятися на досягнутому. На мою думку, слід усіма законними способами добиватися від російських засобів масової інформації відповідального ставлення до української тематики.Нещодавно популярна російська газета “Известия” без будь-яких пояснень і коментарів з альтернативною точкою зору опублікувала скандальну статтю одіозного українофоба Дмитра Табачника “От Риббентропа до майдана”, де “галичане” та “государственная власть Украины” представлені в карикатурній подобі ворогів, злочинців, брехунів.Такі висловлювання про росіян правоохоронні органи РФ зазвичай розглядають у контексті статті 282 Кримінального кодексу РФ (“возбуждение ненависти либо вражды, а равно унижение человеческого достоинства”). До того ж, часто виявляють екстремістські мотиви (стаття 282.1 КК РФ). Якщо в Росії вважають, що екстремісти не мають права вільно висловлювати свою точку зору, чому респектабельні московські ЗМІ стають трибуною для антиукраїнського екстремізму? Думаю, не має бути подвійних стандартів! Якщо громадянин України і його співучасники з прокремлівської газети розпалюють у росіян ворожнечу до “галичан” і київської влади, це мають розглядати в Росії як злочин — тобто так само, як розпалювання ворожнечі до російського народу і його керівників. Тому три тижні тому я відіслав відповідну заяву про злочин Генеральному прокурору Російської Федерації Ю. Чайці.У мене нема ілюзій, що українофобів, розповсюджувачів екстремістського агітпропу швидко притягнуть у Росії до кримінальної відповідальності. Однак сподіваюся, що ввічлива і небайдужа реакція навіть однієї людини буде хоч маленькою противагою гучності й пафосу тієї мови ворожнечі, яку часто вживають загальнонаціональні російські ЗМІ, коли йдеться про Україну.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment