Показував дорогу живим словом

300 років тому, 8 листопада (28 жовтня за старим стилем) 1709-го пішов із життя український письменник, історик, богослов і релігійний діяч, причислений до лику святих Православної Церкви Данило Савич Туптало (Димитрій митрополит Ростовський). Цю дату відзначили на батьківщині святителя, в містечку Макарові, щорічним фестивалем духовної музики, а в Національному музеї літератури провели вечір пам’яті Данила Туптала.

Євген БУКЕТЖиттєвий шлях цього видатного українця схожий до життя десятків інших діячів того часу. Це вони, українці,— Лазар Баранович, Мелетій Смотрицький, Інокентій Гізель, Іван Вишенський, Григорій Кониський і багато інших несли вітчизняну барокову культуру XVIII століття в Росію. І серед них, безсумнівно, найталановитіша постать Данила Туптала, якого історики назвали “найсвітлішою особистістю в церковному світі XVIII століття”. Російський академік Дмитро Лихачов називав його “останнім письменником, що мав величезне значення для всієї православної Східної та Південної Європи”. Ще один російський дослідник історії Євген Поселянин зазначав, що все цінне в письменникові мав Данило Туптало: вірність своїм переконанням, щирість, правду, що ні перед чим не спиняється, глибоку людяність і жагуче бажання добра ближньому. А ще — віру в те, що життя може стати світлішим, теплішим і кращим. Потім — блискуча освіта, живий і ясний виклад у творах.

З 1684 року предметом головної турботи в житті духівника Димитрія стала підготовка до видання “Книги житій святих”, над якою він працював до кінця життя. Це була титанічна праця. Жанр описів житій святих “Чет’ї-Мінеї”, які йшли за порядком місяців (звідси — мінеї), і днів пам’яті конкретних святих — стародавня християнська традиція.До кожного оповідання про святого Димитрій доклав багато зусиль: перекладав із старослов’янської українською простою мовою, відкидав неістотне, добирав найактуальніше. Микола Костомаров свідчив, що “Книжна мова Святителя Димитрія вирізняється ясністю і якось легко читається”.Читання міней було складовою частиною церковного богослужіння, житія чудотворців — ідейною і фактичною основою для проповідей. Саме тому “Чет’ї Мінеї” святителя Димитрія стали у XVIII—ХІХ століттях найпоширенішими й улюбленими книжками для сімейного читання й виховання, оскільки тут загальнолюдський ідеал подавався не у формі нудних повчань, а через літературно опрацьовані образи святих подвижників. І тут треба віддати належне письменницькому таланту Данила Туптала. Адже за його “Житіми святих” вивчали грамоту, пізнавали світ, основи християнського віровчення. Нині дедалі більшого поширення набуває думка, що саме письменник Данило Туптало створив підґрунтя сучасної української літературної мови.“Чет’ї Мінеї” формували світогляд Тараса Шевченка. Ще в дитинстві він вечорами з захопленням читав ці товсті книги, від яких не міг відірватися. В епілозі до поеми “Гайдамаки” Шевченко писав:Бувало, в неділю, закривши мінею, По чарці з сусідом випивши тієї, Батько діда просить,     щоб той розказав Про Коліївщину,     як колись бувало.Величезний вплив мали праці Туптала на українського філософа, поета і прозаїка, церковного і громадського діяча Івана Огієнка (митрополита Іларіона). Вони заповнювали його всього і, як згадує він, “…читав їх з небувалим тремтінням і захопленням. Мені відкрився зовсім інший світ, світ ясний та блискучий, і саме буденне життя стало іншим. Я ходив, як заворожений… Я ясно відчув, що з того часу я зрозумів по-іншому цілий світ і всі свої обов’язки в ньому. У мене виросли воля і розум, я виразно відчув у собі душу, що незалежна ані від убогости, ані від бідних обставин”.Значення його творчості колосальне. На працях Данила Туптала виховувалося не одне покоління православної Європи. Опікун скривджених та нещасних, праведник Димитрій моральним життям і впливами стояв вище за всіх.У сучасній Україні ім’я письменника, творча спадщина якого складає 30 томів по 600—700 сторінок кожен, усе ще мало відоме. Склалося так, що впродовж трьох віків Туптала, який з 58 років 50 жив і працював в Україні, штучно перетворили на російського церковного і культурного діяча.Православна Церква внесла у свої списки святителя Димитрія як першого російського святителя синодального періоду. А його “Чет’ї Мінеї” зазнали нещадної російської цензури. 1756 року московська друкарня почала друкувати книгу російською. Зі збірки вилучили українські слова і навіть українське бачення церековних проблем, викидали цілі оповідання. Московська Церква планомірно знищувала перші українськомовні видання цієї праці як “неканонічні”. До нашого часу дійшли окремі примірники “Житій святих” в авторському варіанті, надруковані з 1689 до 1740 року в Печерській друкарні Києва.Як письменник, більшість творів якого втрачено назавжди, як людина, навіть як святий Данило Туптало пережив і все ще переживає велику трагедію. “Він був одним з найталановитіших і найосвіченіших вихованців Могилянської Колегії. Цей козацький син з 18 літ “поклав на себе послу”: показувати народові дорогу живим словом, щирим пером і поширенням освіти”, — писав історик Олександр Трачевський.Усе життя його — подвиг. Він укрив нев’янучою славою й Українську Церкву, й український народ, й українську культуру. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment