І МАЛЕНЬКИЙ ЛЕНІН ЗА ПЛЕЧИМА

Володимир ФЕРЕНЦ,м. Івано-Франківськ7 листопада на вулицях українських міст уперше різко поменшало дивних людей з червоними прапорами, незрозумілими для молоді гаслами і пожовклими портретами насуплених комуністичних божків. У країні епідемія грипу, заборона масових акцій. Грип зіпсував плани комуністів організувати щорічне видовище для народу, і якщо якась група й порушила карантин і пробігла вулицями з червоними прапорами і в масках, це вже зовсім не те, а жалюгідне і комічне… Цього року вони планували з особливим завзяттям кричати, що Президентом повинен бути тільки вірний ленінець, який зробить життя простого народу заможним і щасливим, а потім планували скасувати посаду Президента, щоб нікого було звинувачувати. Дехто кусатиме лікті через неможливість публічно по-російськи славити “великий жовтень” і голосно лаяти націоналістів разом із Ющенком. Але нема гарантії, що наступного року комуністична демонстрація не відновиться, бо хтось добре платить за реінкарнацію комунізму в Україні, за широкомасштабне зомбування сонних українців. Тому в Україні мають “світле сьогодні” не роботящі українці, а високопоставлені послідовники “великого жовтня”. Щороку 7 листопада вони гордо провозять свої поважні тіла вулицями зросійщених українських міст і вельми пишаються собою, задоволені життям в “етой странє”. Саме тепер, коли створено світову інформаційну мережу і можна володіти телеканалами й пресою, настала зоряна пора по-справжньому випробувати безцінний досвід практиків “великого жовтня”. Попри формальне засудження сталінізму, радянський комуністичний досвід і практику маніпуляції людськими масами, давно застосовують ідеологи глобалізації й махінатори сучасних інформаційних воєн. Особливо це стосується технології зросійщення, зомбування осучасненими радянськими телевидовищами впереміж з “Ментами”, “кольоровим Штірліцом” і “Папінимі дочкамі”. Ми мовчки терпимо, бо іншого телебачення немає, обираємо політиків, яким це телебачення любе і готове до послуг за великі гроші. Не треба списувати все на спадщину комунізму — в нормальних державах вона так довго не живе. Наше безсиле мовчання і притлумлена совість — це вже заслуга продовжувачів справи жовтневої революції, чи то пак — перевороту. Справжні продовжувачі справи “великого жовтня” ніколи не ходять із портретами Леніна і Сталіна. Вони відверто кепкують із комуністів і моляться лише на долари, проте ревно слідкують, щоб комунізм не вмер і щороку 7 листопада столицею України пройшла колона з червоними прапорами. Цей ритуал має свідчити, що дух комунізму в Україні живе і довго житиме. Це вигідно їм, сучасним господарям України. Найкращі комсомольці — в уряді, парламенті, комерції й банках. Вони з легкістю сприймають поради світових лихварів — послідовників Маркса. Складається враження, ніби це вони організували щось на кшталт ретро-революції, заробивши на цьому перші мільйони. Спершу їхні “матроси” взяли Ощадний банк з усіма грошима. Потім зробили “розруху” з допомогою гіперінфляції. Згодом настала їхня черга бути мільйонерами доларовими. Тим часом у народі ходили більшовицькі агітатори — посланці новітніх “експропріаторів” власності народу, щоб виманити в людей ваучери. Носили оте колишнім комсомольцям і комуністам, у яких звідкись з’явилися долари. І ось вони, самозвана еліта, озброєні вченням марксизму-ленінізму, таки довершили менеджмент пролетарської революції: взяли чи приватизували пошту, банки і телеграф, на додачу до заводиків і фабрик з роботящими пролетарями. Пам’ятаючи науку Леніна, не заспокоїлись, доки заволоділи кіно, телебаченням, пресою. Треба було мати в руках монополію на інформацію, отже, на владу!Тепер вони там, нагорі, за чаркою коньяку підраховують прибутки від епідемії грипу, а зазвичай тішили самолюбство, спостерігали, як літні змучені, обмануті й окрадені люди в колонах вигукують ті самі гасла про “великий жовтень”. Справжні послідовники “великого жовтня” працюють у парламенті, в уряді. Звідти, з “броньовика влади”, вони на повен голос хвалять самі себе за те, що дбають про знедолених українців. Вони працюють, бо знають, за що стараються, і говорять про це без жодної скромності з усіх екранів і білбордів. Вони нас лікують, годують і бережуть від епідемій за наші ж гроші, будуючи власний імідж народних спасителів, годувальників, подателів милостині.Недавно парламент за народні гроші святкував ювілей ленінського комсомолу, і це не заради історичного сентименту — там люди без сентиментів. Отут вони й забули конституційну заборону державі підтримувати будь-яку ідеологію. Це ідеологію національної державності чи національну ідею підтримувати заборонено, а комуністична ідея — навпаки досі багатьом вічний дороговказ, до влади і збагачення.Головне — відновити комуністичний культ праці! Нехай вона, він, воно щодня працює, бо їхня праця потрібна Україні! Який цинізм! Народ привчають тільки працювати і не думати, обирати серцем “за них думаючих”. Брешуть, що за працею воздасться. Щось не воздається! Безтолкова праця за прожитковий мінімум не визначає багатства суспільства. Не соціальна допомога, а чесна плата за працю, працю не з ранку до ночі, бо народ повинен мати час для вільного життя. Про це багаті більшовики воліють не говорити.Невже політики домінантного класу продовжують ленінську непримиренну боротьбу проти українського народу? 7 листопада — це їхнє свято, своєрідний український Геловін. Можна повеселитися, випити чарку, адже вони чимало потрудились, будуючи таку державу для українців, доки ті заробляють по світах і традиційно, без особливого успіху, порпаються на власних господарствах. Цього й треба мільйонерам із хитрим Леніним за плечима.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment