ПРО ТРУДИ І ДНІ ЄВГЕНІЇ ПАСТЕРНАК

Світлана СОБОЛЕВСЬКАЦя книжка — про людину високої життєвої місії, про дивовижну біографію. Євгенія Пастернак — добре знана в Північній Америці особа. Вона — виконавчий (у діаспорі це звучить як екзекутивний) директор Пансіонів імені Івана Франка, тобто Українського дому для людей похилого віку. Майже півстоліття тому ця тендітна жінка взялася реалізувати ідею справді національного закладу для літніх людей. Згідно з її доктриною, на старість люди забувають вивчену мову й мовби повертаються до свого мовного — і не тільки мовного — першоваріанту особистості. Це дуже важливо за умов еміграції. Чимало з них стають надзвичайно самотніми в похилому віці. І в США, і в Канаді, як правило, батьки й діти живуть окремо. В українській — принаймні донедавній — традиції було навпаки. Але, як мовиться, чужий край диктує звичай.Ідея національного закладу для людей похилого віку блискуче втілена в життя. Перший і незмінний виконавчий директор Пансіонів імені Івана Франка доктор Євгенія Пастернак уособлює унікальний тип людини, яка підпорядкувала своє життя благородній меті й утвердила важливу для всієї української громади Канади ідею. Услід за українцями свої етнічні доми почали творити представники багатьох національностей, а їх багато, оскільки Канада — країна емігрантів.Усе це докладно й цікаво змальовано в біографічній книжці Михайла Слабошпицького “Доброчинна Євгенія, або Повість про людське призначення”, яка побачила світ у Канаді. У передмові до книжки президент Ліги українських меценатів Володимир Загорій пише, що такі люди, як Євгенія Пастернак — це справжній скарб, “золотий запас нації”. До речі, пані Пастернак — лауреат премії імені Євгена Чикаленка, якою Ліга українських меценатів нагороджує видатних добротворців. Саме з подання Ліги Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет нагородив її орденом св. Варвари Великомучениці.Відомий автор документального жанру зумів вибудувати свою розповідь про Євгенію Пастернак не тільки як особливо цікаву сторінку з життя української політичної еміграції, що зуміла витворити чи не всі складові інфраструктури національної держави поза Україною. Це книжка про “великий ісход” тих, хто не захотів жити під радянською займанщиною й обрав свободу; про світове українство вчора й сьогодні. Окрема тема у книжці — добре знана авторові тема меценатства, до якої героїня має причетність.Оповідаючи про життя Євгенії Пастернак, Михайло Слабошпицький висвітлює чимало важливих проблем існування: індивід і суспільство, еміграція й Батьківщина, милосердя й обов’язок, егоїзм молодості й самотність старості. Геронтологія й соціальна психологія, історія української діаспори й досягнення українців поза Україною дають авторові багато матеріалу для роздумів та повчальних узагальнень.“Доброчинна Євгенія, або Повість про людське призначення” поповнила портретну літературну галерею видатних українців, що їх створив Михайло Слабошпицький.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment