ПОШАНУВАЛИ «НЕЗНАНОГО ГЕНІЯ»

Минуло 110 років відтоді, як у селі Милятин на Рівненщині народився Олекса Стефанович, майстер художнього слова. Із цієї нагоди у клубі Милятина (неопалюваному, але напрочуд затишному) відбулося пошанування пам’яті представника празької школи, до якої входили Євген Маланюк, Леонід Мосендз, Юрій Липа, Оксана Лятуринська, Олег Ольжич, Олена Теліга та інші. На заході за участю рівненських письменників, істориків, науковців презентовано книжку Олекси Стефановича “Похитнулися міри і виміри”, видану спільними зусиллями видавництв “Азалія” та Національного університету “Острозька академія”.

Олекса народився у сім’ї православного священика Короната Стефановича. Спочатку пішов слідами батька — здобув духовну освіту, закінчивши 1914 року духовну школу в Клевані на Рівненщині, а 1919-го — Волинську духовну семінарію в Житомирі. Юнак поринув у вир революційної боротьби, а після поразки Армії УНР відійшов з уцілілими військовими частинами за кордон, у Чехословаччину. Тут він навчався, працював, писав вірші. 1932 року захистив докторську дисертацію “Амвросій Метлинський як поет”. 

Коли 1944-го до Праги наблизилися радянські війська, Олекса Стефанович переїхав далі на Захід. У Німеччині в таборі українських переселенців Міттенвальд він перебував до 1949 року, а потому жив в американському місті Баффало, де й помер 4 січня 1970 року.Творчість Стефановича наповнена символікою, таємничістю і глибокою внутрішньою вірою у Бога. А найплідніший творчий період Стефановича припав на 1920—30-ті роки. Тоді в Празі вийшли друком обидві його збірки: “Поезії” (1927) і “Стефанос І” (1938). Поет підготував рукописи збірок “Стефанос ІІ” і “Кінцесвітнє”, що побачили світ уже після смерті автора коштом волинян-земляків у виданні “Олекса Стефанович. Зібрані твори” (Торонто, 1975 р.), упорядковані Богданом Бойчуком зі вступною статтею Івана Фізера. Письменницький доробок Стефановича налічує понад 200 віршів, поему “Кінець Атлянтиди”, переклад “Тризни” — російськомовної поеми Тараса Шевченка, літературно-критичні статті про О. Влизька та Олега Ольжича. Попри те, що творчий доробок Олекси Стефановича невеликий, він охоплює широкий обсяг тем і виокремлюється унікальністю поетичних засобів. Як зазначає письменник, доктор філософських наук, проректор Національного університету “Острозька академія” Петро Кралюк, “у Стефановича цікава громадянська лірика. Він дуже цікаво дивиться на деякі аспекти нашої історії. Навіть нині вони залишаються повчальними. Кожен, хто ознайомлюється з його творчістю, бачить різноманітність, ширину обріїв його безсмертного доробку, що залишився справді невмирущим скарбом для всіх тих, хто любить рідне поетичне слово, любить рідну Україну та її культуру. Він великий майстер слова і великий український патріот”.Євген ЦИМБАЛЮК, Рівненська обл. 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment