РЯТУЄ ВІД ХВОРОБ, МАРОДЕРІВ І ВОГНЮ

Галина МОЙСЕЄВА,м. КиївЯкось наприкінці 1980-х років потрапила на лекцію ленінградського фізика й ізотерика Анатолія Мартинова про реінкарнацію, карму, призначення людини тощо. Поставила йому питання, яке мучило мене ще з дитячих років: чому добрі, порядні люди, як правило, живуть дуже мало, а всяка бридота так довго топче ряст. “Тому, що вони перебирають на себе чужу карму”, — почула на те. Його відповідь мене не вдовольнила. Тому, спираючись на відкриті Мартиновим знання, почала шукати відгадку сама. Багаторічні розмірковування навели на думку: ми приходимо на Землю з якимось певним завданням. Тих, хто його вправно і швидко виконує, Бог відразу забирає до себе. Довго живуть або нетямущі, або мудреці — Вчителі, через яких Бог передає нам знання, навчає нас Істини.Підтвердження цьому знаходжу в житті. Ось хоч би серед чорнобильців. Не раз доля зводила з такими, що лише перелік їхніх хвороб не вміщається на одній сторінці, а вони живуть і за 60, і за 70… Певно, для того, щоб донести людству ту страшну правду про Чорнобиль, застерегти нас. На мою думку, Віктор Познік, голова правління Коломийської громадської організації інвалідів “Союз Чорнобиль України” належить саме до когорти Вчителів. 2002 року завдяки його старанням у Коломиї збудували капличку ікони “Чорнобильський спас”. Займався цією справою сам і надихав своїх спілчан, тому що впевнений: ікона дає зцілення душі, а через душу оздоровлює тіло. Тому коломийські чорнобильці багато зусиль доклали до того, щоб відкрити таку капличку і в Українському спеціалізованому диспансері радіаційного захисту населення, що у передмісті Києва. Адже тут цілорічно оздоровлюють дітей, батьки яких постраждали від наслідків аварії на ЧАЕС, і тих, хто нині проживає на забруднених радіацією територіях. Сам Віктор Познік — ліквідатор катастрофи, інвалід ІІ групи. Тож чорнобильська трагедія не перестає йому боліти. “Ще торік 11 квітня ми були в Чорнобилі й відвідували Свято-Іллінську церкву, — ділиться спогадами він. — У радіусі 200 метрів від неї радіаційний фон нормальний. Це справді Боже провидіння. Колись там була ікона Миколая Чорнобильського”.Тож коломийці вирішили замовити таку ікону з каменю у місті Коростишеві Житомирської області (там дешевше). Дизайн плити розробив архітектор Василь Салій.2 листопада ікона прибула до Коломиї. Її змонтували і встановили члени організації. Виготовлення постаменту під основу оплатив заступник міського голови Володимир Тарновецький. А 12 листопада в присутності представників “Союзу Чорнобиль України” та комітету “Діти Чорнобиля” голова комітету отець Іван Остафійчук освятив її. Тепер ще й святий Миколай захищатиме всіх мешканців Коломиї від негараздів. Чорнобильський чудотворний образ святителя Миколая, архієпископа Мирликійського, відомий з XVIII століття. 1920 року ікону розрубали на три частини, ризу хотіли здати на металобрухт. Але християни врятували святиню. До 1942 року її благоговійно зберігала одна благочестива сім’я, і в ті нелегкі роки біди обходили цю родину стороною. 1942 року, коли мешканці окупованої території відкрили Свято-Іллінський храм у Чорнобилі (до цього в ньому розташовувався склад), ікону реставрували і з почестями перенесли в церкву. Відтоді вона вже ніколи не покидала храму. Розповідають, що від ікони святителя Миколая зцілялися безнадійно хворі. 1986 року, коли мешканців евакуювали, мародери тричі намагалися пограбувати церкву, але пізніше зізналися, що це їм не вдалося.1990-го в зоні відчуження з небувалою силою розповсюдилися лісові пожежі, вогонь загрожував будинкам місцевих мешканців. У відчаї люди вийшли йому назустріч з образами, серед яких була й ікона святителя Миколая. Очевидці переповідають, що на очах у всіх вогонь повернув у бік річки й згас.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment