Трагікомедія
Петро ОСАДЧУК
Пан, де схоче, пан, де вміє,
Сам собою володіє,
А приходить пандемія,
Пан, як вечір, сутеніє,
Хмуриться і сатаніє.
Пан в обіймах пандемії
Хрюкає, кричить до хрипу:
— Хто призвідця
супергрипу?
Хто проспав, коли мікроби
Занесли в наш дім
хвороби?
Почалася веремія:
Звідки клята пандемія?
ПАН СВИНЕЙ НЕ ПАС.
Одначе
Пре на нього грип
свинячий.
Треба грипу запобігти,
Або геть із дому бігти
Чи вповать на Божу ласку
І на рот нап’ялить маску…
Звідки клята пандемія?
Від безсилля пан дуріє.
Пану — голос з небесі:
— Винен ти і винні всі,
Хто сидить у троннім залі
Й цупить гроші небувалі,
А довкруг звичайні люди
Потерпають від простуди,
А для бідного каліки
Ні на що купити ліки.
Ой, не винні в тому свині,
Як голодні хрюкнуть нині
В час, коли в своїм палаці
З року в рік відомі паці
Творять хрюкіт замість
праці.
Зараз паці можновладні
Будь-кого зганьбити ладні,
Хто сказать лише посміє,
Звідки хрюкіт пандемії.
Але вже збагнули люди,
Публіка терпіти звична:
Родом з брехонь і огуди
Пандемія політична.
Віз державний з прикрим
скрипом
Понад прірвою прямує.
Люди хворі супергрипом,
ВОНА ж виборців лікує.
На трибуні ПАН пророчо
Словом хворих збадьоряє:
— Хто за нас померти
схоче,
Тих безплатно поховаєм!
ВІН з кишені тіньової
Дістає, немов із казки,
Якісь марлеві сувої —
Рятівні від грипу маски.
ПАНІ в ролі екстрасенса
Просто в натовпі чаклує:
— Друзі, жить немає сенсу,
Хто жадань моїх не чує.
Хто почує, той зрадіє,
Буде жити, як і вчора.
Магія від чародія
Діє біла, а не чорна.
В неповторні ці моменти
Вірять ті, хто геть без тями:
Можновладні пацієнти
Вже працюють лікарями.
Ну а публіка чманіє —
Влада справді героїчна,
Якщо в надра пандемії
Входить сила політична.
Кажуть, може, то сусіди,
Вічно заздрісні всевіди?
І до всіх проблем дотична
Ще й війна біологічна?
ВІН-ВОНА того не знають —
Прудко вгору поспішають,
Щоб здійснити власні мрії
Під напором пандемії.
НАС НА ПОРОХ СТЕРТИ
МОЖЕ ПОРОШКАМИ
ІЗ-ЗА ХМАРИ
З ЛЬОТУ СИЛА
ЗЛОВОРОЖА ЗДАТНА
НАНОСИТЬ УДАРИ.
— ХТО—КОГО? —
питання руба.
І “хто — з ким?” —
таке ж питання.
Кому влада дуже люба,
Той готує поховання.
Прикидатись пан не вміє —
Видно, радий пандемії.
ПАН із ПАНЕЮ на пару
Взяли грип в полон піару.
Р.S.
На історичному розпутті,
Прикидаючись
всеслов’янським татом,
Нас, українців,
чекає Путін
З налаштованим
автоматом.
Київ
4—7 листопада 2009 р.