ПЕЙЗАЖ ПІСЛЯ ГЕНОЦИДУ

28 листопада, у скорботний День пам’яті жертв Голодомору, на Першому Національному телеканалі (о 21 годині 35 хвилин), на телеканалі “Київ” (о 18 годині 10 хвилин), на КДТРК (об 11 годині 40 хвилин) демонструватиметься повнометражний документальний фільм “Пейзаж після мору”, який пробуджує нашу історичну пам’ять і спонукає до пошуків виходу з економічної й духовної кризи.Всеукраїнське товариство “Просвіта” імені Тараса Шевченка представило творців цієї самобутньої кінокартини — режисера Юрія Терещенка, авторів сценарію Ольгу Унгурян і Тараса Унгуряна на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2010 року.Пропонуємо до вашої уваги розмову з кінорежисером, заслуженим діячем мистецтв України Юрієм ТЕРЕЩЕНКОМ.

— Про Голодомор знято чимало фільмів. Що спонукало Вас звернутися до цієї теми?— Сама назва документального фільму “Пейзаж після мору” для нас дуже важлива і концептуальна. Перегук із назвою знаменитого фільму Анджея Вайди “Пейзаж після битви” — не випадкова асоціація, а принципова позиція. Тут також ідеться про битву: Голодомор насправді був війною, розв’язаною владою проти народу, і в цій війні український народ зазнав катастрофічних втрат. У багатьох документальних кінострічках, що були створені раніше, йшлося про масштаб трагедії, й автори мали на меті довести, що Великий Голод був актом геноциду. На відміну від них, для авторів кінокартини “Пейзаж після мору” факт Голодомору як геноциду українського народу існує апріорі й уже не потребує доказів. І, можливо, причина багатьох наших негараздів сьогодні саме в тому, що ми живемо не просто в посттоталітарному, а в постгеноцидному суспільстві. У документальному фільмі “Пейзаж після мору” чи не вперше здійснено спробу дослідження феномену постгеноцидного суспільства на прикладі одного українського села. — У Вашому фільмі немає жахливих кадрів кінохроніки 1932—1933 років із трупами померлих від голоду селян. Ви свідомо уникали цього?— Так. Натомість у фільмі являються божественні пейзажі української землі. Естетичний код кінокартини — це виразне протистояння між світлою красою сільського мікрокосмосу і сумним, убогим життям українських селян, які нині перебувають у своєрідній резервації. А за кадром звучать у виконанні Богдана Ступки роздуми професора Гарвардського університету Джеймса Мейса: “Одного разу мене запитали: “Хіба не важко жити у такій бідній країні?” Я відповів: “Помиляєтесь. Україна — багата держава. Просто люди бідні”. Ця країна може стати справжнім раєм на землі лишень тоді, коли мертва рука минулих поколінь перестане нависати, як прокляття, над чолом живих…”

— Саме Джеймс Мейс, який став однією з головних дійових осіб фільму “Пейзаж після мору”, першим сповістив світові, що Голодомор в Україні був актом геноциду, і вперше застосував щодо українських реалій концепцію післягеноцидного суспільства…— Мейс виконав свою праведну місію. Він так перейнявся українською трагедією, що перебрався з Америки в Україну. Одружився з українкою. І навіть прийняв православне хрещення…Так само має свою місію Яків Грищук, житель поліського села Велика Фосня, де і відбулися зйомки фільму. Цей чоловік упродовж кількох десятиліть дізнався про трагічну долю 686 осіб — загиблих під час Голодомору, Другої світової війни, у лавах УПА. Таємно в лісі перепоховав їхні останки, за власний кошт встановив 17 пам’ятників, і це в той час, коли про Голодомор небезпечно було й згадувати. Сповідь Якова Грищука та інших героїв фільму, його односельців на тлі нинішніх українських реалій (убогість, запустіння, “горілкомор”) вражали нас відвертістю і переконливістю ще під час зйомок фільму.— Про Голодомор-33 можна криком кричати, та так голосно, що… ніхто не почує. А можна вишіптувати свій біль, як молитву. Можна, нарешті, так пройнятися тим, що називається “пейзаж” і потрапило до назви твору, що документалістика стає чимось надзвичайно художнім і викликає потрясіння. І це не випадково, що Ваш фільм розпочинається з Великодня у поліському селі?— Так, можна сказати, Бог нас сюди вів. Ми почали зйомки фільму саме напередодні Великодня. І кінокартина “Пейзаж після мору” розпочинається з Великодня, триває під час Поминального тижня, емоційно вибухає хресною ходою до Михайлівського Золотоверхого собору, а завершується у Святій Софії молитвою за невинно убієнних, яка об’єднує всі релігійні конфесії України. Під час літургії на нас дивляться незнищенні лики святих і Марії Оранти та пророче і вкрай актуально звучать слова Джеймса Мейса: “Сильний і бурхливий вітер історії нині вирує над Україною. Багато вирішується саме тут. Не тільки майбутнє новоствореної країни, а також майбутнє Європи. А можливо, і світової спільноти. Ідеться насамперед про те, що перед цілим світом відкриваються високі духовні вершини України. І це буде хоча б частковою компенсацією талановитому і працелюбному народові за ті страдницькі дороги, якими він ішов упродовж століть…”— І насамкінець: чи мали вже змогу глядачі побачити Ваш фільм?— Світова прем’єра кінокартини “Пейзаж після мору” відбулася у Києві в рамках Міжнародного кінофестивалю “Молодість” 2008 року. Фільм упродовж тижня демонстрували в Українському домі, в багатьох містах України. А на Міжнародному Правозахисному кінофестивалі “Сходи” він отримав Головний приз.Кор. “СП” 

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment