ПАМ’ЯТАЄМО, ШАНУЄМО, УСВІДОМЛЮЄМО

Наталія АНТОНЮКУ листопаді 2006 року Верховна Рада України визнала Голодомор 1932—33 років геноцидом українського народу. Це рішення підтримали ухвалами парламенти 14 країн світу. 1 листопада 2007 року Генеральна конференція ЮНЕСКО спеціальною резолюцією вшанувала пам’ять жертв Голодомору — майже 200 країн проголосували за цей документ. Указ Президента України від 29.03.2007 р. “Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932—1933 років” став каталізатором процесів дослідження трагедії, яка забрала мільйони життів. Органи державної влади і місцевого самоврядування в 2007—2008 роках провели значну роботу щодо спорудження у населених пунктах меморіалів пам’яті жертвам Голодомору. Пам’ятник нашим співвітчизникам, які загинули під час 1932—1933 років, буде встановлено й у Вашинґтоні. Про це йдеться в розпорядженні Кабміну від 14 жовтня 2009 року. В Україні протягом 2007—2008 років з’явилися твори, присвячені темі Голодомору, зокрема: К. Матвієнко. “Розкидане каміння збирають” (Чернігів, 2008); О. Стасюк. “Геноцид українців: деформація народної культури” (К.: Стилос, 2008); Г. Гуртовий. “Голгофа голоду: спогади про пережите” (Луцьк, 2008); А. Гудима. “І дзвони заридали…” (Біла Церква, 2008); М. Петренко. “Сни про окраєць хліба” (Полтава, 2008); М. Лазарович. “І було пекло на Землі… Голодомор 1932—1933 років в Україні: передумови, механізми здійснення, наслідки” (Тернопіль, 2008) тощо. Однак найвагоміше видання, що стало результатом діяльності з дослідження Голодомору, — Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932—1933 років. Воно складається із загальнонаціонального тому та 18 реґіональних, підготовлених в областях, що постраждали від Голодомору: Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Луганській, Одеській, Полтавській, Сумській, Харківській, Херсонській, Черкаській, Чернігівській та в місті Києві. Кожен том — літопис трагедії українського народу, що містить сумні списки жертв Голодомору, архівні документи реґіонального значення, свідчення очевидців й аналітичні статті науковців. Зібрання всіх томів можна побачити в Державному музеї “Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні”. Переступаючи поріг музею, людина потрапляє в трагічне коло, яке утворюють стенди з томами Національної книги пам’яті.2009 року літератури про Голодомор виходить значно менше, ніж у попередні роки. Зокрема вийшли книжки: В. Василенко. “Голодомор 1932—1933 років в Україні як злочин геноциду” (К., 2009); М. Марченко. “Голодомор 1932—1933 рр. в Україні та на Великолепетищині”. — Т. 3. На межі існування. (Велика Лепетиха, 2009); “Сльоза пекучої пам’яті. Голодомор 1932—1933 років очима чотирьох поколінь. Додаток до Київського обласного тому Національної книги пам’яті”. — Т. 2. ( Біла Церква, 2009) тощо. Тематика Голодомору знайшла відображення не лише в книжках, а й у художніх фільмах. У лютому 2009 року режисер Олег, Янчук отримав головний приз французького кінофестивалю у Венсені за фільм “Голод-33”, а в липні стрічка “Живі” Сергія Буковського на VI Єреванському міжнародному кінофестивалі “Золотий абрикос” отримала спеціальний приз у номінації “Найкращий документальний фільм”.Отже, попри складні політичні перипетії й економічні негаразди, пам’ятаємо, шануємо, усвідомлюємо трагічну сторінку нашої історії.

Поділись і насолодись:
  • Blogosvit
  • del.icio.us
  • Надішли другу посилання на статтю електронною поштою!
  • Facebook
  • Google
  • LinkedIn
  • MyNews
  • Роздрукуй на пам’ять!
  • Technorati
  • TwitThis

Related posts

Leave a Comment